Естонці: відмінності між версіями

'''Есто́нці''' (''естласед'' — самоназва з середини 19 ст., до цього маарахвас — буквально "народ своєї землі") — [[народ]], що складає основне [[населення]] [[Естонія|Естонії]].

 

Загальна чисельність складає 1 100 000 чоловік. Найбільша громада проживає в [[Естонія|Естонії]] — 930 тис. чол.

Невеликі групи естонців проживають в [[Ленінградська область|Ленінградській]], [[Псковська область|Псковській]] та [[Омська область|Омській]] областях [[Росія|Росії]], в [[Латвія|Латвії]] та в [[Україна|Україні]]. Також в [[Канада|Канаді]], [[США]], [[Швеція|Швеції]] та [[Австралія|Австралії]].

 

Естонці поселилися в Україні в [[1861]]-[[1877]] рр. у [[Кримський півострів|Крим]]у. Це були учасники сектантського руху, спрямованого проти соціального і релігійного гноблення з боку прибалтійських поміщиків і духовенства. Дотепер збереглося кілька невеликих естонських селищ у [[Красногвардійський район|Красногвардійському районі]] Криму. {{ref|1}}

 

За даними перепису населення [[2001]] року в Україні проживало 2868 естонців.

 

Естонці — народ, що утворився в результаті змішування місцевих фіномовних племен з [[балти|балтськими]], скандінавськими та словянськими племенами. В складі естонців виділяється [[етнічна група]] або навіть окремий народ [[сету]], що зазнав сильного східнословянського впливу.

 

Після Жовтневої революції в лютому [[1918]] була проголошена незалежна Естонська республіка, окупована потім німцями (до листопада [[1918]]); з кінця листопада [[1918]] по січень [[1919]] на частини території Естонії існувала проголошена більшовиками Естонська радянська республіка. У [[1940]] Естонська республіка була включена до складу [[СРСР]]. У [[1991]] Естонія стала незалежною.

 

Розмовляють [[естонська мова|естонською мовою]] прибалтійсько-фінської підгрупи угро-фінської групи уральської сім'ї. Діалекти:

* північний (середньо-північний, острівний, східний і західний говори),

Літературна мова на основі північного діалекту, писемність (з 16 століття) на основі латинської графіки.

 

 

Віруючі - в основному лютерани, широко поширені пієтистські течії (баптисти, адвентисти, гернгутери). Православні, в основному сету, що проживають на південному сході Естонії і в [[Печорський район|Печорському районі]] [[Псковська область|Псковської області]].

Традиційна культура західної і північної Естонії випробувала скандінавський і фінський вплив, південна і східна - балтський і східно-слов'янський.

Фольклор включає рунічні пісні, на основі яких складений національний епос "Кальовіпоег" (1857-61), [[пісня|пісні]], [[казка|казки]].

 

Розвинено прикладне мистецтво (візерункове ткання, вишивка і в'язання, плетіння мережив, обробка шкіри, [[срібло|срібла]], на заході - різьблення і випалювання по дереву і ін.).

 

Головним заняттями естонців були [[землеробство]] ([[жито]], [[ячмінь]], [[льон]], [[бобові|боби]]), ріллі, [[тваринництво]] (молочна [[худоба]], [[свиня|свині]], [[вівця|вівці]]). З 2-й половини 19 століття розповсюджуються товарне виробництво льону, [[картопля|картоплі]], молочне тваринництво, [[рибальство]]. Розвивається промисловість, головним чином текстильна і [[машинобудування]].

 

Якнайдавніші сільські поселення - села купчастого і рядового планування, на півдні - також однодвірні і розкидані поселення. Основне традиційне житло - житлова клуня (рехетуба) - зрубова трикамерна споруда з високим солом'яним дахом; центральне житлове приміщення, опалювальне по-чорному (клуня), використовувалося також для просушування снопів; примикаючі приміщення - холодна комора-камора (камбер) і тік (рехеалуне). Інші споруди садиби - кліть (айт), [[хлів]] (лаут), літня [[кухня]] (коду), [[лазня]] (саун). В кінці 19 століття у заможних селян число камір росте, в них влаштовуються [[спальня|спальні]], з'являються печі з димарем. Іноді житло будують окремо, залишаючи за клунею тільки господарське призначення. У 20 столітті розповсюджуються будинки типу [[котедж|котеджів]].

[[Зображення:Estonians1.jpg|thumb|300px|right|Естонки у святковому вбранні. Початок ХХ ст.]]

Традиційний жіночий одяг середини 19 століття - [[сорочка]] туниковидного крою (сярк, хамі), смугаста [[спідниця]] (сеелик, керт), тканий [[пояс]], верхня суконна коротка [[кофта]] в [[талія|талію]] (кампсун) або безрукавка (лийстик). На півночі поширена коротка [[блуза]] з пишними рукавами (кяйсед). Заміжні жінки носили [[фартух]], полотенчатый [[головний убір]] (линик), пізніше - полотняний чіпець (тану), на півночі і заході - убір типу кокошника (поттмютс, кабимютс). Головний убір дівчат - вінець на твердій основі (пярг) або [[стрічка]]. Характерне льняне (ылалиник, каал) або шерстяне [[покривало]] (сыба). Святковий одяг прикрашався срібними фібулами - конічними (сыльг) і плоскими (преэс), ланцюжками з монетами і намистами; особливо рясні нагрудні прикраси сету. Жіночий одяг сету відрізняли російські елементи: рубаха-долгорукавка (пізніше - т.з. новгородського типу з широкими рукавами) і глухий косоклинный [[сарафан]] (рююд, сукман). Головний убір - полотенчатый линик, дівчата носили вінець російського типу (ваник).

 

</div>

 

'''''Дивись докладніше статтю: [[Естонська кухня]]'''''

 

До свят випікали чистий житній або пшеничний хліб (сепик), готували ковбаси (на півдні - кров'яні, на півночі - "білі", з начинкою з крупи), [[холодець]] (сюльт, яхелиха). Для півдня характерний [[сир]] (сийр).

 

#{{note|1}} Наулко В. Естонське населення в Україні // Народна творчість та етнографія. 1970. №5

{{ethno-stub}}

{{Шаблон:Угрофінські народи}}

[[Категорія:Народи Європи]]

[[Категорія:Естонці|*]]