Румунія в Другій світовій війні: відмінності між версіями

Румунські війська брали участь в боях на східному фронті разом із військами союзних їй країн. Румунія окупувала [[Бессарабія|Бессарабію]] та [[Північна Буковина|Північну Буковину]], а також так звану [[Трансністрія|Трансністрію]] — межиріччя [[Дністер|Дністра]] на [[Південний Буг|Південного Бугу]]. В [[1944]] році театр військових дій був переміщений у саму Румунію. Це викликало [[державний переворот]], заколотників підтримав король країни [[Міхай I]]. Лідер Румунії [[Іон Антонеску]] та його прибічники були заарештовані, а країна виступила на боці [[Антигітлерівська коаліція|Антигітлерівської коаліції]]. Після завершення війни у [[1947]] році королівство Румунія було перетворене на [[Народна Республіка Румунія|Народну Республіку Румунія]].

 

Бесарабсько-Буковинський похід 1940.Другий Віденський арбітраж.

Крайовська угода.

[[7 вересня]], за декілька днів після втрати Північної Буковини, Бессарабії та Північної Трансильванії, Румунія втратила [[Південна Добруджа|Південну Добруджу]]. Ця територія була передана Болгарії згідно з [[Крайовська угода|Крайовським угодою]]. Через великі територіальні втрати Румунія потрапила у залежність від Третього рейху. [[23 листопада]] країна приєдналася до [[Берлінський пакт|Берлінського пакту]], одночасно почались перемовини з керівником [[Італія|Італії]] [[Беніто Муссоліні]].

 

 

Внаслідок великих територіальних втрат румунський король Кароль II втратив довіру політиків та народу. Ще однією причиною, через яку король втратив популярність, була корупція, що охопила майже всі сфери життя. Цим скористалися націоналістичні та фашистські організації та партії, які бажали відновлення Румунії у кордонах [[1939]] року, тобто відтвореняя [[Велика Румунія|Великої Румунії]]. Серед цих організацій найбільшою була «[[Залізна Гвардія]]», очолювана [[Корнеліу Зеля Кодряну]].