Давидов Василь Львович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Zimina (обговорення | внесок) |
A1 (обговорення | внесок) м правопис |
||
Рядок 7:
Походить із дворян [[Київська губернія|Київської губернії]]. Батько — Давидов Лев Денисович (1743 — 1801), мати — Катерина Миколаївна Самойлова (1750 — 1825). 1807 — вступив до служби [[юнкер|юнкером]] в лейб-гвардії Гусарський полк. 1808 — [[корнет]]. 1811 — призначений ад'ютантом командира полку генерал-майора Шевича.
1812 — ад'ютант князя [[Багратіон |Багратіона]]. Учасник Вітчизняної війни 1812 року і закордонних походів руської
З [[1819]] року постійно мешкав у [[Кам'янка (місто)|Кам'янці]] [[Чигиринський повіт|Чигиринського повіту]] [[Київська губернія|Київської губернії]], володів майже 3 тис. кріпаків. Писав вірші російською та
[[Файл:Davidov thomb.JPG|міні|200пкс|Пам'ятник на могилі Давидова В.Л.]]
[[Масон]]. Член [[Союз благоденства|«Союзу благоденства»]] з [[1820]] року і [[Південне товариство|Південного товариства]], до якого сам прийняв 4 членів. Разом із [[Волконський Сергій Григорович|Волконським Сергіем Григоровичем]] очолював [[Каменська управа |Каменську управу]] [[Південне товариство |Південного товариства]]. Погоджувався на введення [[республіка | республіки]], а також на царевбивство і знищення всієї царської родини. Знав про змову проти імператора [[Олександр I | Олександра I]] при [[Бобруйськ]]у [[1823]] року і при [[Біла Церква | Білої Церкви]] [[1824]] року, в чому зізнавався під час слідства. Заарештований 14 січня [[1826]] року у [[Київ |Києві]] і перепроваджений до [[Санкт-Петербург]]а, де від 2 лютого (21 січня) до 2 серпня (21 липня) утримувався в [[Петропавлівська фортеця|Петропавловській фортеці]]. Засуджений за 1 розрядом і за [[конфірмація |конфірмації]] відправлений на каторгу довічно. Покарання відбував у Петровському заводі (нині м. [[Петровськ-Забайкальський]] Читинської області, [[РФ]]). У [[1832]] році строк каторги скорочений до 15 років, а у [[1835]] — до 13 років. По закінченні строку каторги відправлений на поселення до [[Красноярськ|Красноярську]], де і помер. Похований на Троїцькому кладовищі у Красноярську.
Рядок 18:
* [[Орден святого Володимира]] 4 ступеня з бантом.
* [[Орден Святої Ганни]] 2 ступеня.
* [[Орден «За заслуги» (
== Джерела ==
| |||