Перепелюк Володимир Максимович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 5:
26 років був солістом-бандуристом Державного хору під керуванням [[Верьовка Григорій Гурійович|Григорія Верьовки]]. Вийшовши на пенсію, працював лісником у Вороновицькому лісництві [[Вінницький район|Вінницького району]].
Шлях до кобзарства, як високого мистецтва, був злетом його таланту. А все починалось з Вороновицького аматорського театру при сільськогосподарському технікумі, де йому в п'єсі «Тарасова ніч» потрібно було зіграти роль кобзаря. В 1939 р. В. Перепелюка запрошують до кобзарського ансамблю при Київській філармонії. В 1944 р. створюється в Києві Державний український народний хор. Перепелюк стає солістом хору, створює свої твори: «Дума про визволення України», «Про Ковпака», «Про Олега Кошового», пісні «Доріженька», «
Провідна роль артиста давала можливість зніматись в кінофільмах як: «Тарас Шевченко», «Зачарована Десна», «Сліпий музикант». Вся багатогранна діяльність кобзаря відображена в експонатах музею це і фото різних років, листи, ноти, журнали, музичні інструменти, які належали Володимиру Максимовичу, особисті речі тощо.
Рядок 11:
В 70-х роках В. М. Перепелюк вийшов на пенсію, повернувся до Вороновиці. Володимир Максимович дуже любив природу, ліс і тому іде працювати до лісництва. Хоч і був понад чверть століття артистом, але в душі назавжди лишався відданим землі. Ця робота надихала його на створення колекції «Геніальна художниця природа», яка нараховує 86 предметів зроблених руками майстра. З колекцією кобзаря ознайомлювались учні шкіл області, училищ, трудових колективів, про що свідчать книги відгуків зібрані кобзарем за багато років. В кожну гілочку, корінчик, з яких виготовляв вироби, кобзар вносив свою долю фантазії і таланту. Для кожної речі в нього була приготовлена пісенька чи вірш, придумував своїм витворам чудернацькі назви. Наприклад «Пегас», «Чапля-модниця», «Голодний вовк», « Птаха-ліра», «Жар-птиця», «Корабель пустелі», «Птиця-цариця» та інші.
Жива природа розкрила і літературний талант кобзаря. І виходять із-під пера: «Ой у лісі, лісі зеленому» (1969), «Повість про народний хор», (1970), «Ось вони які…» (1980),
== Пам'ять ==
| |||