Українська радикальна партія: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
OPbot (обговорення | внесок) м Завдання 9. Обговорення користувача:OPbot |
OPbot (обговорення | внесок) м Завдання 12 Обговорення користувача:OPbot |
||
Рядок 4:
'''УКРАЇНСЬКА РАДИКАЛЬНА ПАРТІЯ''' (спершу ''Русько-Укр. Радикальна Партія'', з [[1926]] Укр. Соц.-Радикальна Партія — УСРП), заснована у Львові 4. 10. 1890, виросла з радикальних молодечих гуртків, які постали в Галичині в кін. 1870-их pp. під впливом [[Драгоманов Михайло Петрович|М. Драгоманов]]а. її засновано з ініціативи [[Франко Іван Якович|І. Франка]], М. Павлика, В. Будзиновського, Є. Левицького, С. Даниловича, К. Трильовського й ін. Драгоманов уважав постання партії за передчасне, але погодився з доконаним фактом; інтенсивно співпрацюючи в радикальних органах, він своїм авторитетом формував ідейне обличчя У.Р.П. Смерть Драгоманова (1895) приспішила процес диференціяції в радикальному русі, який призвів до розламів в У.Р.П. під кін. 1890-их pp.
У.Р.П. була першою укр. політ. партією на евр. зразок — з суцільною програмою, масовою
Від 1895 в партії змагалися три течії: соціалісти-народники (драгоманівці), соціалісти-марксисти і радикальні народовці. 1899 з партії вийшли прихильники останніх двох течій: М. Ганкевич, Ю. Бачинський, Р. Яросевич, С. Вітик й ін. заснували Укр. Соц.-Дем. Партію; В. Охримович, Є. Левицький, В. Будзиновський, Т. Окуневський, І. Франко та ін. створили разом з більшістю народовців Нац.-Дем. Партію (Н.Д.П.). Відтоді У.Р.П. стала фактично партією селян. Після Н.Д.П. У.Р.П. була найсильнішою партією в Галичині; у віденському парляменті вона мала 1911 — 5, у гал. соймі 1913 — 6 послів. У 1900-их pp. гол. завдяки діячам У.Р.П. (зокрема К. Трильовському) створено фіз.-культ.
З проголошенням [[ЗУНР]] У.Р.П. увійшла до [[Українська Національна Рада ЗУНР|Укр. Нац. Ради]]; чл. Держ. Секретаріяту від неї були: [[Вітовський Дмитро|Д. Вітовський]] — секретар військ. справ й І. Макух — внутр. справ; Л. Бачинський був віцепрезидентом УНРади. Після упадку укр. держави У.Р.П. створила коаліцію з Укр. Нар. Трудовою Партією в Міжпартійній Раді у Львові.
На першому по війні (1. 4. 1923) і на наступних з'їздах доповнено програму, за якою У.Р.П. визначала себе, як
Гол. (лідери) партії: І. Франко (до 1898), М. Павлик (до 1914), М. Лагодинський (до 1919), Л. Бачинський (1930; довгий час найвпливовіший діяч У.Р.П.), І. Макух. Визначнішими чл. партії були, крім згаданих: І. Блажкевич, К. Трильовський (найпопулярніший її діяч), М. Коберський, Д. Ладика, В. Лисий. М. Матчак, О. Назарук (до 1922 — 23), О. Павлів, І. Попович, М. Стахів, С. Жук га ін. З У.Р.П. були пов'язані визнані письм.: В. Стефаник, Л. Мартович, О. Маковей, Д. Лукіянович.
У.Р.П. заснувала свої
|