|
'''Синдикати''', одна з форм капіталістичної монополії, — договірне об'єднання підприємців, окремої галузі виробництва, що створювалося з метою захоплення ринку шляхом спільного збуту товарів за спільними цінами. Звич.Зазвичай організувалися у формі акційних спілок фірмучасниківфірм-учасників С., ззі спільним статутовимстатутним капіталом та єдиним репрезентативним органом (управою), що приймав спільні замовлення від споживачів і розподіляв їх за квотами між членами С. У Рос.Російській Імперії С. виникли принаприкінці кін.ХІХ 19 вст. Перед революцією [[1917]] їх нараховувалося від 100 до 140. Гол.Головні з них були розташовані в Україні, такі як «Продамет», «Продвугілля», «Продаруд», «Русское общество пароходства и торговли — РОПИТ», «Союз рельсовых фабрикантов», «Союз фабрикантов рельсовых скреплений», «Урожай» (С. продуцентів с.сільсько-г.господарських машин в Україні), «Синдикат южнорусских крахмальных фабрик» і т. д. У більшості ці С. були під контролем закордонного капіталу (франц.) або найбільших банків імперії, які також були під чужоземним контролем. С. будувалися за франц.французьким зразком (звідси йі їх назва; по-нім. — картель). Існувало чимало окремих угод між підприємцями, що встановлювали лише ціни товарів (т. зв. «пули» та ринґи»). У найвищу форму приватної монополії — трести — С. в Рос.Російській Імперії не переросли (спроби перетворити «Продамет» на сталевий трест за нім.німецько-амер.американським зразком не вдалися). Рос.Російський уряд намагався протиставитисяпротисояти зростанню С. лише у тих випадках, коли С. заторкувализачіпали держ.державні інтереси. Так уряд поборював, напр.наприклад, «Продвугілля», коли цей С. підвищував ціни для держ.державних залізниць, інколи — Синдикат цукрозаводчиків (див.) і соляний С. в Україні (він існував таємно і знижував ціни в боротьбі проти уральських солеварень, що зменшувало прибутки держави з акцизу). У більшості випадків рос.російський уряд дозволяв утворення С. Антимонопольне законодавство обмежувалося лише ст. 913 і 1180 «Свода законов Российской Империи», які передбачували кари за штучне підвищення цін на «товари першої необхідности», але ці закони застосовувалися рідко, зокрема з уваги начерез дуже поширену корупцію в урядових та суд.судових колах.
С. в Україні часто конкурували з С., що існували на території [[Росія|Росії]] й [[Польща|Польщі]], при чому явно оформлювалися територіяльнітериторіальні інтереси укр.української буржуазії. Рос.Російський уряд намагався боронити рос.російські С. шляхом маніпуляцій провізних тарифів на держ.державних залізницях та шляхом перевалених урядових замовлень на продукцію рос.російських С., але ця боротьба була безуспішна, бо С. з України поширювали свої впливи на всеімперські ринки,; напр.наприклад, С. «Урожай» (після впертої боротьби він захопив ринки аж у Сибіру) і «Продамет».
Під час революції С. були націоналізовані. За НЕП-уНЕПу існували держ.державні С., що здебільшаздебільшого також були територіяльнітериторіальні. їхЇх було ліквідовано у 1929 — 30 рр.
{{Econ-stub}}
|
