Великий князь: відмінності між версіями

'''Великий Князь:'''

# Назва носія верховної влади на східноєвропейських землях, зосереджених під управлінням династії князів [[Рюрик|Рюрикового]] роду. В договорах із [[Візантія|Візантією]] [[Олег]], [[Ігор]] і [[Святослав]] носять цей титул. В 11-13 ст. титул '''В.К.''', як правило, належав до [[Великі князі Київські|київських князів]], з тим, що в досягненні його конкурували принципи старшинства в роді Рюриковичів та належність до місцевої династії Мономаховичів. Влада київського ''Великого Князя'', поза межами самої [[Київська земля|Київської землі]], мала здебільшого обмежений характер, відбиваючи тим самим загальний характер ранньофеодального суспільного комплексу [[Київська Русь|Київської Руси]]. До реальних прав ''Великого Князя'' належали скликання княжих з’їздів, верховне командування під час військових походів, вплив на призначення єпископів тощо. Влада київського ''Великого Князя'' мала тенденцію до поступового звуження його привілеїв, що відповідало політичному ослабленню Київської землі. В 13 ст. титул ''Великий Князь'' вже не завжди пов’язувався з київським княжим столом, а в 2-й пол.13 ст. київські [[князь|князі]] його зовсім втрачають. Титул ''Великий Князь'' переходить до [[Галицько-Волинське князівство|галицько-волинських]] і суздальсько-володимирських північних князів, як претендентів на очолювання комплексу східнослов’янських земель, що тоді вже виразно розкладався на відрубні поміж собою частини.

# В Московії з 14-15 ст. цей титул стали присвоювати собі володимирські, рязанські, тверські, а з 2-ої половини 15 - початку 16 ст. - московські князі. Після ліквідації інших великих князівств переходить до князів московських, а з їх перемогою стає титулом володарів об’єднаних російських земель. Тут він вживався до [[1547]] року, коли В.К. Іван IV прийняв титул царя. В Російській імперії з 18 ст. до [[1917]] р. титул ''Великого Князя'' мали сини, брати і внуки імператорів.