Партноменклатура: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →Література: вікіфікація |
м Леніним -> Леніном за допомогою AWB |
||
Рядок 2:
'''Партноменклатура''' (''партійна номенклатура'') — у вузькому формально-правовому значенні - назва посад керівників у Партії, адміністрації, економіці та суспільстві. В більш поширенному, соціально-політичному тлумаченні та вживанні - привілейована правляча [[соціальна верства|верства]], [[еліта]], відносно закрита соціальна [[каста]] [[Соціалізм|«соціалістичного»]] суспільства - в країнах, що еволюціно знаходяться на переходному етапі від [[Традиційне суспільство|традіційного]] до [[Індустріальне суспільство|індустріального суспільства]], коли відсутнє [[громадянське суспільство]] та нерозвинена політична традиція та культура.
В науковй обіг термін «Партноменклатура» ввів відомий югославській політичний діяч, письменник та дисидент [[Мілован Джилас]] (1911-1995). В політичній лексиці в СРСР та країнах [[соціалізм]]у в ХХ столітті часто вживалося поняття «Номенклатура»<ref>Стаття «Nomenklatura», in: Everhard Holtmann (Hg.): Politik-Lexikon, 3. Auflage München/Wien 2000, S. 422.</ref>.
Рядок 14 ⟶ 13:
Кількість чиновників в радянській Росії спочатку було невелике — 300 тис. радслужбовців при [[Ленін]]і. При [[Сталін]]і їх число досягло 1,837 млн.
[[Михайло Сергійович Восленський|Михайло Восленський]] в роботі «Номенклатура» оцінював кількість номенклатури у 1959 році на рівні близько трьох мільйонів чоловік (як самі члени номенклатури, так і їхні родини)<ref name="йй" /><ref>Наше завдання полягає не в тому, щоб назвати точну цифру номенклатури: для цього немає матеріалів. Завдання в тому, щоб встановити, якого порядку ця цифра. Першу частину відповіді можна вже сформулювати. Після названих поправок чисельність вищої ланки номенклатурників в СРСР складе цифру близько 100 000 чоловік.
Тепер треба додати нижчу ланку. За переписом налічувалося в 1959 році: 61 728 + 90 890 = 152 618 і в 1970 році: 74 934 + 70 314 = 145 248 чоловік. Тут ми помічаємо ту ж тенденцію до скорочення чисельності номенклатури.
Рядок 30 ⟶ 29:
Візьмемо за основу поширене поняття статистичної сім'ї з 4 осіб: чоловік, дружина і двоє дітей. Звичайно, в реальному житті в одній номенклатурній сім'ї будуть ще теща і тесть, проте в іншій родині дружина сама буде теж номенклатурним чином, а в третій не буде дітей, — так що загалом, взявши за основу статистичну сім'ю, ми не дуже помилимось.
Помножити 750 000 на 4, отримуємо три мільйони. Це і є обчислена на основі статистичних матеріалів наближена чисельність правлячого класу номенклатури в СРСР. Клас цей, включаючи чад і домочадців, становить менше півтора відсотка населення країни. Ось ці-то півтора відсотка і оголосили себе керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, розумом, честю, совістю нашої епохи, творцем і організатором всіх перемог радянського народу. Ці півтора відсотка і галасять на авансцені, виступаючи від імені 290-мільйонного народу і навіть «всього прогресивного людства».</ref
== Історія виникнення ==
Рядок 49 ⟶ 48:
Новий бюрократичний апарат спочатку формувався з представників професійних революціонерів (так званої «ленінської гвардії») із залученням робочого класу, а також окремих «буржуазних» фахівців, необхідних для управління галузями економіки. Вони були першими представниками класу радянських бюрократів, т. н. «Номенклатури».<ref>[http://www.ecsocman.edu.ru/images/pubs/2006/05/13/0000277071/076.DANILOV.pdf Актуальность исследования советской бюрократии как нового класса] [[Институт российской истории РАН]]</ref><ref>[http://www.alternativy.ru/old/magazine/htm/98_2/gusev_a.htm НЕПОЗНАННЫЙ КЛАСС: ЛЕВ ТРОЦКИЙ О СОВЕТСКОЙ БЮРОКРАТИИ] [[МГУ]]</ref>
Проте Ленін визнавав, що багато в чому дореволюційний держапарат, який, згідно з марксистським положенням (озвученим
{{початок цитати}}
Наш держапарат, за винятком Наркомзакордонсправ, найбільшою мірою являє собою пережиток старого, в найменшій мірі підданого бодай якимось серйозним змінам. Він тільки трішечки згори підфарбований, а в інших відношеннях є самим типовим найстарішим з нашого старого держапарату … Я передбачаю одне заперечення, що виходить або прямо, або побічно з тих сфер, які роблять наш апарат старим, тобто від прихильників збереження нашого апарату в тому ж до неможливості, до непристойності дореволюційному вигляді, в якому він залишився і дотепер.
Рядок 70 ⟶ 69:
[[File:Nixon and khrushchev.jpg|thumb|200px|right|Хрущов (праворуч) визволив країну від сталінізму, але сам був в кінцевому підсумку зміщений номенклатурою]]
В епоху [[сталінізм]]у в значної частини населення виробилося напіврелігійне{{fact}} ставлення до особистості Сталіна, політиці партії підпорядковувалися сліпо.{{fact}} [[Репресії]] сприяли тому, що люди боялися висловити найменшу незгоду з офіційною ідеологією. Це створювало сприятливі умови для існування бюрократичного апарату як касти, неконтрольованою основною масою населення. Відчуження номенклатури від народу супроводжувалося зростанням пасивності населення, згасанням паростків низового самоврядування, падінням інтересу до офіційної [[ідеологія|ідеології]]. Лібералізація (або «[[
Захід сонця Радянської структури державної влади також супроводжувався старінням вищих шарів керівництва. Якщо на початку радянського періоду більшовицьке керівництво було відносно молодим, то брежнєвське [[Політбюро ЦК КПРС]] складалося з людей похилого і пенсійного віку. Це було пов'язано з тим, що кадри добиралися за принципом особистого знайомства і сімейності, а друзі молодості (наприклад, Брежнєв і [[Черненко]]) старіли.
| |||