Ідеологічна критика: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 2:
{{проблеми|без інтервікі|без джерел|без категорій|вікіфікувати|стиль}}
{{Статті, з яких нема посилань}}
'''Ідеологічна критика''' – це будь-який вид критики, який ґрунтує свою оцінку текстів чи інших явищ на певній ідеології. [['''Ідеологія''']] – це всеохопне та систематичне пояснення суспільно-політичних відносин.
На сьогодні найпоширенішим у західному академічному світі видом ідеологічної критики є критика марксистська, яка значною мірою ґрунтується на спадщині італійця [['''Антоніо Грамші''']] (1891-1937). Його теорія (а особливо концепція гегемонії) дала нове життя марксизму, що занепадав, а також стала фундаментом для сучасних культурних студій та критичної теорії. Основа його теорії викладена на 3000 сторінок „Тюремних щоденників”, які він вів в ув’язненні у 1929-1935 роках.
Основною новацією Грамші є те, що він поставив в основу марксизму не об’єктивні матеріальні умови (класична традиція), а людську суб’єктивність. На початку 1930-х років вже стало ясно, що світова революція навряд чи відбудеться, і ліві інтелектуали почали шукати відповідь на питання, чому ж так сталося. Як зрозумів Грамші, буржуазна система має дуже високу життєздатність, яка грунтується не на матеріальних, а на культурних та інтелектуальних чинниках.
Рядок 10:
У його розумінні гегемонія – це союз політичного та інтелектуального і морального лідерства. Отже, панівним (гегемонічним) класом був той, який ідеологічно підпорядковував інтереси інших класів своїм.
Грамші розрізняв два види підпорядкування: домінування (примус) та [['''гегемонія''']]. Ці два види ґрунтуються на двох різних формах контролю – зовнішній (силою) та внутрішній (переконанням).
'''Гегемонія''' реалізується через інституції громадянського суспільства (освітні, релігійні та інші). Грамші вважав, що громадянське суспільство і є ідеологічною надбудовою (на противагу матеріальній основі). Політичне ж суспільство – це державний апарат, який силою забезпечує суспільну дисципліну. Таким чином, співпраця цих двох складових надбудови – громадянського та політичного суспільства – і є державою (гегемонією, озброєною засобами змушення).
| |||