Контрабас: відмінності між версіями

'''Контраба́с'''  — струнно-смичковий [[музичний інструмент]], який має риси як скрипкового сімейстивасімейства, так і сімейства віол. Загальна висота інструмента приблизно 2 м. На відміну від альта, форма деки якого на сьогодні аналогічна з сімейством скрипок, контрабас зберіг характеристичну віольну форму верхньої частини деки, адже так музикантові набагато зручніше грати у позиціях сольного грифу. Контрабас - — це найнижчий за діапазоном струнно-смичковий інструмент. Його чотири струни, на відміну від інших струнно-смичкових інструментів симфонічного оркестру, настроюються по чистих квартах: E,A,D,G. Також застосовується п'ятиструнний контрабас з доданою п'ятою нижньою струною "«C"» чи зі спеціальним пристосуванням для подовження струни Е.

Діапазон -&nbsp;— від <math>E_1</math> (<math>C_1</math>) до <math>g^1</math>, в сольній практиці -&nbsp;— значно вище. Нотується контрабас в басовому (іноді в теноровому та скрипковому) [[ключ (музика)|ключах]] на октаву вище за реальне звучання. В партитурі для симфонічного оркестру партія контрабасу пишеться нижче всіх інших партій.

В оркестровий практиці рідко застосовуються позиції так званого сольного грифа: ті позиції, що знаходяться буквально нижче, а по висоті інтонації -&nbsp;— вище [[флажолет]]а посередині струни. Тут грати значно складніше: великий палець знаходиться не під грифом, а на ньому: допомагає притискати струни іншим пальцям. Тут для отримання гарного звукузвука на руку треба покласти всю вагу тіла.

Безпосереднім попередником контрабасу була контрабасова віола да гамба зі строєм <math>D_1</math>,<math>E_1</math>,A,d, g. В середині [[XVII століття]] італійський майстер М. Тодіні, усунувши п'яту струну та ладки на деці, створює новий 4-струнний інструмент, що й отримав назву Контрабас. В симфонічному оркестрі вперше був використаний в 1701&nbsp;р. композитором Дж. Альдровандіні. Проте обов'язковим учасником [[оркестр симфонічний|симфонічного оркестру]] контрабас стає лише в середині [[XVIII століття]], початково дублюючи партію віолончелей октавою нижче. Пізніше, вже в творчості [[Бетховен Людвіґ ван|Л. ван Бетховена]] партія контрабасу стає більш самостійною. Контрабас починають використовувати також як сольний інструмент.

В середині [[XIX століття]] французький майстер Ж.&nbsp;Б.&nbsp;Вільом здійснює спробу сконструювати надвеликий контрабас довжиною 4 метри, що був названий '''''Октобас'''''. Проте цей інструмент так і не був розповсюджений.