Кедрова революція: відмінності між версіями

|примітки =

}}

 

Важливим епізодом, який призвів до зростання напруженості, була поправка до конституції Лівану, ухвалена [[3 вересня]] [[2004]] року. Тоді парламент Лівану під тиском Сирії продовжив максимальний термін перебування на посту президента з 6 до 9 років, щоб дозволити просирійському президенту Емілю Лахуду залишитися при владі. Маронітський патріарх [[Мар Насралла Бутрос Сфеїр]] і друзький лідер [[Валід Джумбалат]] виступили проти. США звинуватили Сирію у втручанні у внутрішні справи Лівану і [[Рада Безпеки ООН]] ухвалила [[Резолюція 1559 Ради Безпеки ООН|резолюцію 1559]], яка вимагала від Сирії негайного виведення військ та роззброєння просирійських організацій Лівану (передусім — Хізбалли). 20 жовтня прем'єр-міністр Рафік Харірі та три міністри його кабінету пішли у відставку в знак протесту проти дій Сирії.

 

[[14 лютого]] [[2005]] екс-прем'єр-міністра Харірі було вбито в результаті замаху, [[терористичний акт|терористичного акту]] здійсненого за допомогою автомобільної бомби. Крім нього було вбито 16 і поранено близько 100 чоловік. За чотирьохмісячний період це було другим терористичним актом проти члена ліванського парламенту, який опонував Сирії. Хоча тоді не було отримано жодних доказів, головним об'єктом ліванського та міжнародного гніву став саме Сирійський уряд через його значний військовий вплив, активну діяльність сирійських розвідувальних служб та публічні взаємні звинувачення Харірі та сирійських урядовців перед відставкою Харірі [[20 жовтня]] [[2004]]. [[21 лютого]] [[2005]] десятки тисяч ліванців вийшли на мітинги протесту проти сирійського впливу і просирійського президента Лахуда. На відміну від антисирійських акцій протесту у 1990-х роках, в яких брали участь переважно християни, акції 2005 року були інтерконфесійні.

 

Рада Безпеки ООН назначила міжнародну комісію (переважно з громадян [[Ірландія|Ірландії]], [[Єгипет|Єгипту]] і [[Марокко]]) для розслідування теракту, яка так і не зуміла встановити справжніх вбивць Харірі (див. [[Доповідь Фіцжеральда]]), але звинуватила Сирію в дестабілізації обстановки в країні. Сирія опинилась під загрозою міжнародної ізоляції та навіть можливого військового вторгнення з боку ООН, коли [[3 березня]] навіть її союзники під час [[Холодна війна|Холодної війни]], [[Німеччина]] та [[Росія]], та багато арабських країн підтримали вимоги негайного виведення військ. В результаті [[9 березня]] сирійська військова присутність в Лівані завершилася.