Через три дні після анексії Бессарабії та Буковини [[Румунія]] розірвала англо-французьку угоду про співпрацю з англо-французькою коаліцією. Новий уряд [[Іон Джигурту|Іона Джигурту]], прийнявши [[5 липня]] 1940 присягу, вже 11 липня вийшов з [[Ліга Націй|Ліги Націй]], а через 2 дні проголосив про свій намір приєднається до [[Країни Осі|країн Осі]]. Проте, не зважаючи на всі зроблені новим урядом намагання продемонструвати свою готовність рухатись новим курсом, який задовольнятиме [[Гітлер]]а, аж до організації [[Голокост|переслідування євреїв]] на всій території Румунії, це однак, не врятувало її від нових територіальних втрат. [[30 серпня]] за умовами [[Віденський арбітраж|Другого Віденського арбітражу]] [[Північна Трансільванія]] під тиском Німеччини була передана до складу [[Королівство Угорщина (1920—1946)|Угорщини]], а [[7 вересня]], відповідно до умов [[Крайовський мирний договір|Крайовського мирного договору]], [[Третє Болгарське царство|Болгарія]] отримала від Румунії [[Південна Добруджа|південну Добруджу]].
Таким чином, на протязі ледве більш 2-х місяців країна втратила більше 100 000 км<sup>2</sup> власної території ([[Бессарабія]] — 44 000 км<sup>2</sup>, [[Північна Буковина]] і [[Герцаївський район|район Герца]] 6 304 км<sup>2</sup>, [[Північна Трансільванія]] — 43 104 км<sup>2</sup>, [[Південна Добруджа]] — 7 565 км<sup>2</sup>).
