Мокіївка (Лубенський район): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м r2.6.3) (робот додав: ru:Мокиевка (Чернухинский район) |
Іванко1 (обговорення | внесок) м стильові правлення |
||
Рядок 49:
Мокиївка виникла в XVII ст. За переказами біля струмка Вергунка поселився козак Мокий, який прибув з містечка Курінька (тепер село Курінька). Назва села похідна від прізвища козака Мокия. Прізвищ перших поселенців села не збереглося. У минулому мокиївчани були в більшості козаками, пізніше — кріпаками, а частина — державними селянами. За часів кріпосного права село належало поміщику Самойловичу Логвину. У володіннях цього пана було 850 га землі і до 40 селян — кріпаків, які виконували тяжкі повинності панщини. Поміщик судив своїх кріпаків за найменшу провину, жорстоко карав їх: за його наказом ув'язнених зачиняли у холодному підвалі без їжі, заковували у кайдани, підвішували за руки, палили волосся, били різками, травили собаками.
Напередодні великої Жовтневої революції було два поміщика: Самойлович Микола Логвинович та Самойлович Логвин Логвинович, — яким належало близько 600 десятин землі. Бідняцьких і середняцьких господарств нараховувалось понад 240. В їх користуванні було до 400 десятин землі, а 25 селян — бідняків зовсім не мали землі. Безземельні і малоземельні селяни брали в оренду землю в поміщиків за половину врожаю або йшли в найми до них чи куркулів. Умови праці і життя наймитів були жахливими. Робочий день тривав від сходу до заходу сонця, а заробітна плата була мізерна. Під час збирання врожаю селяни — бідняки жали в поміщиків за сьомий сніп. Така низька заробітна платня визначалася тому, що бажаючих одержати роботу було більше, ніж потрібно було робочих рук багатіям.
У дореволюційний час промислових робітників і страйкового руху сільськогосподарських працівників у селі не було. Під час революції 1905 — 1907 рр. селяни припинили платити орендну плату за землю поміщикам Самойловичам і самовільно рубали дерево в лісах Самойловича і Савицького. Частина селянської бідноти займалася ремісничими промислами і бондарством, ткали полотно, робили сани, дехто ходив на заробітки. Провідною галуззю у господарстві села було землеробство і частково технічна культура — махорка. В обробітку землі панувала 4-х пільна сівозміна (четверте поле
У 1896 р. в селі була відкрита церковно — приходська школа. Навчання в ній було платне. Крім плати за навчання батьки учнів повинні були вносити паливо для опалення школи. Темність і відсталість селян бачимо і з кількості грамотних людей, кількості літератури. (До Жовтневої революції в Мокиївці була одна церковно — приходська школа, в якій було 4 класи, працював учитель і піп, навчалося 40 дітей).
Грамотних у 1890 — 1900 рр. — 3 особи (піп, дяк, поміщик), людей з середньою і вищою освітою в селі не було зовсім. Приходили 2- 3 газети. Художні і наукові книги були дуже рідкісним експонатом.
| |||