Барвінський Борис Федорович: відмінності між версіями

У травні [[1917]] р. перевівся до [[Перший український козачий полк імені гетьмана Богдана Хмельницького|1-го Українського козачого полку ім. гетьмана Богдана Хмельницького]], командував 12-ю сотнею. [[Штабс-капітан]] з червня [[1917]] р. З [[4 січня]] [[1918]] р. - командир Робітничого полку Вільного Козацтва у [[Київ|Києві]]. З березня [[1918]] р. - повітовий військовий комендант [[Дніпровський повіт|Дніпровського повіту]] [[Таврійська губернія|Таврійської губернії]]. У другій половині листопада [[1918]] р. - помічник губернського коменданта [[Київська губернія|Київщини]]. З липня [[1919]] р. - помічник командира 3-го Рекрутського пішого Січового полку [[Армія УНР|Дієвої армії УНР]]. З листопада [[1919]] р. приватно мешкав у м. [[Вчорайше|Вчорайше]] ([[Подільська губернія|Подільська губернія]]). З [[5 червня]] [[1920]] р. - помічник начальника охорони Головного отамана С. Петлюри.

З [[1928]] р. служив контрактовим офіцером [[Військо польське|польської армії]] у 15-му піхотному полку у м. Дебліні. Останнє звання у польській армії - [[підполковник]].

У вересні [[1939]] р. потрапив до німецького полону, був звільнений у січні [[1940]] р. за наполяганням військового міністерства УНР в екзилі. З серпня [[1943]] р. був в.о. командира 30-го полку [[СС-Галичина|14-ї дивізії військ СС "Галичина"]] у ранзі сотника[[сотник]]а. Незабаром був усунутий німцями з цієї посади та став командиром батальйону того ж полку.

З [[1950]] р. жив на еміграції у [[США]], похований на цвинтарі Баунд-Брук (Нью-Йорк).