Мейнфрейм: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
DWORDPRT (обговорення | внесок)
м Адаптування до Українських реалій. Виправлення помилок машинного перекладу
стильові правлення
Рядок 1:
'''Мейнфре́йм''' ({{lang-en|Mainframe}}) — даний термін має два основні значення:
* Велика універсальна [[ЕОМ]] — високопродуктивний [[комп'ютер]] із значним об'ємомобсягом [[оперативна пам'ять|оперативної]] і [[зовнішня пам'ять|зовнішньої пам'яті]], призначений для організації централізованих сховищ даних великої місткості і виконання інтенсивних обчислювальних робіт.
* Комп'ютер з архітектурою [[IBM]] System/360, 370, [[IBM S/390|390]], zSeries.
 
Рядок 29:
* '''Масштабування''' може бути як вертикальним так і горизонтальним. Вертикальне масштабування забезпечується лінійкою процесорів з продуктивністю від 5 до 200 MIPS і нарощуванням до 12 центральних процесорів в одному комп'ютері. Горизонтальне масштабування реалізується об'єднанням ЕОМ в ParallelSysplex — багатомашинний кластер, що виглядає з погляду користувача єдиним комп'ютером. Всього в ParallelSysplex можна об'єднати до 32 машин. Географічно розподілений ParallelSysplex називають GeoPlex. У разі використовування Ос VM для спільної роботи можна об'єднати будь-яку кількість комп'ютерів. Програмне масштабування — на одному мейнфреймі може бути конфігурований фактично безмежну кількість різних серверів. Причому всі сервери можуть бути ізольовані один від одного так неначе вони виконуються на окремих виділених комп'ютерах і в теж час спільно використовувати апаратні і програмні ресурси і дані.
* '''Доступ до даних'''. Оскільки дані зберігаються на одному [[сервер]]і, прикладні програми не потребують зборі початкової інформації з безлічі джерел, не потрібен додатковий дисковий простір для їх тимчасового зберігання не виникають сумніви в їх актуальності. Потрібна невелика кількість необхідних фізичних серверів і значно більш просте програмне забезпечення. Все це, в сукупності, веде до підвищення швидкості і ефективності обробки.
* '''Використання дискового простору'''. Об'ємОбсяг бази даних і його відношення до що вимагається для розміщення об'ємуобсягу фізичного диска, шляхи доступу до дискової підсистеми, пропускна здатність уведення-виведення, достатня для завантаження процесора.
Результати тестування спеціально набудованих під еталонні тести систем, представлені на сайті TPC показують, що в UNIX дисковий простір використовується на 20%—30%. Для S/390 к. к. д. для дискових систем знаходиться в діапазоні 65%—75%. Якщо ми приймемо розмір бази даних 700 GB, типовий для більшості користувачів, ми побачимо що для неї буде потрібно дискова підсистема в 2.8 ТБ у разі UNIX і 1 ТБ для S/390. Насправді вимагається розглядати два типи робочого навантаження: один організований і оптимізований для OLTP і ефективної пакетної обробки, і другий — оптимізований для систем здобичі даних і бізнес-[[застосунок|застосунків]]. В цьому випадку вимога до місткості дискової підсистеми складе 5,6 ТБ для UNIX, проти 2 ТБ для S/390.
* '''Захист'''. Вбудовані в апаратуру можливості захисту, такі як [[криптографія|криптографічні]] пристрої і [[Logical Partition]], і засоби захисту операційних систем доповнені програмними продуктами RACF або VM:SECURE, забезпечують досконалий захист.