Адорація: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Секіші (обговорення | внесок)
м якщо АД не наведено це не значить, що їх нема, і тим більше що стаття ОД
Немає опису редагування
Рядок 2:
{{Otheruses|Адорація (значення)}}
[[Файл:Milkau Oberer Teil der Stele mit dem Text von Hammurapis Gesetzescode 369-2.png|міні|ліворуч|200пкс|Адорація [[Хаммурапі]] перед [[Шамаш]]ем.]]
'''Адора́ція''' ({{lang-la|adoratio}} — «поклоніння») — спосіб представлення, поклоніння перед [[Бог|божеством]].
 
АдораціяТиповий є типовим сюжетомсюжет стародавнього [[Мистецтво|мистецтва]]: один чи кілька адорантів, зазвичай замовників художнього твору, стоять перед чи моляться божеству або ж зображенню божества. Також дуже поширеним був сюжет, коли адоранта перед старшим божеством веде молодше, яке є ніби представником та заступником людини. У середньовічному мистецтві роль молодшого божества часом відіграють янголи-заступники чи святі.
 
Цікаво, що до поширення [[Християнство|християнства]] та [[іслам]]у, адорація майже ніколи не відбувалася навколішки: найчастіше адорант стоїть, інколи молитовно склавши руки. Власне в ранньому християнстві позою адорації також було підняття рук<ref>[http://www.liturgica.ru/bibliot/alymov/alymov16.html Еволюція священних зображень і знаків] {{ref-ru}}</ref>. Подібні зображення з піднятими руками, так звані оранти ({{lang-la|orantes}} — «ті, що моляться»), часто знаходять на стінах ранньохристиянських катакомб. Відомим українцям прикладом є зображення [[Оранта|Оранти]] на склепінні Софіївського собору в Києві. У православ'ї така форма адорації збереглася лише під час молитви священників під час Євхаристичного канону перед престолом.