Відкрити головне меню

Зміни

 
Загалом, особовий склад дивізії за цими штатами нараховував не 5000, як вимагав закон від [[24 липня]], а 3 509 осіб. Щоб довести чисельність сердюків до 5000, військовий міністр призначив на [[30 вересня]] призов другої черги новобранців<ref name="Тимощук 193">Тимощук О.&nbsp;В.&nbsp;Охоронний апарат Української Держави (квітень&nbsp;— грудень 1918&nbsp;р.): Монографія.&nbsp;— Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000.&nbsp;— С. 193.</ref>.
 
[[Файл:Козак 2-го полку Сердюцької дивізії. Серпень 1918 р..PNG|міні|праворуч|150пкс|Козак 2-го полку Сердюцької дивізії. Серпень 1918 р.]]
 
У цей час ретельність відбору сердюків до дивізії була значно знижена. [[31 жовтня]] маріупольський повітовий староста був змушений констатувати, що «через відсутність у спілки хліборобів кандидатів для поповнення недобору дивізії, довелося розпочати складання переліку всіх молодих людей в повіті, які задовольняють умовам прийому до Сердюцької дивізії, по скінченню складання якого буде зроблене їх засвідчення і відправка»<ref>Тимощук О.&nbsp;В.&nbsp;Охоронний апарат Української Держави (квітень&nbsp;— грудень 1918&nbsp;р.): Монографія.&nbsp;— Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000.&nbsp;— С. 194.</ref>. До кінця вересня 1918 року дивізія була укомплектована по повному штату. В ній нараховувалося трохи більше 5000 офіцерів і козаків<ref>Я.Тинченко. Сердюки гетмана Скоропадского. Украина, 1918.//«Цейхгауз» №&nbsp;18/2002, C. 43</ref>.
2228

редагувань