|
== З біографії ==
Походив із [[Халкіда (Сирія)|Халкіди]]. Навчався в [[Рим | Римі]] у [[Порфірій | Порфірія]], викладав філософію в [[Апамея | Апамеї]] (сучасна [[Сирія]]). Продовжував розвиток [[неоплатонізм | неоплатонізму]], відходячи від [[Плотін | Плотіна]] і більше за нього відійшов до практичної [[містика | містики]]. Знаходився під сильним впливом піфагоризма і халдейських оракулів. Твори Ямвліха можна розділити на три групи: піфагорейсько-герметичні («Свод піфагорейських вчень в 10 книгах», до нас дійшло 5), написаний для шкільного навчання; порфірієво-платонічні (коментарі до [[Платон | Платона]] і [[Арістотель | Арістотеля]]) і твори, які відображають особистий внесок Ямвліха в філософію [[неоплатонізм | неоплатонізма]], написані після смерті [[Порфірій | Порфірія]]: «О богах», «Халдейська теологія», « Платонова теологія», «Про символи» та інші. В «Теологуменах аріфметики» розвив вчення піфагорєйців о всіх числах декади. В недошедших до нас частинах «Свода піфагорейських вчень» викладалося вчення про числа, геометрія, астрономія, музика. Ямвліх здійснив шкільну розробку [[неоплатонізм | неоплатонізму]].
== Філософські погляди ==
Теоретична філософія Ямвліха продовжує розробку головних категорій [[Плотін | Плотіна]]: Єдиного, Розума і Души. Категорії ще більше диференцюються і оформлюються термінологічески. В Едином Плотина Ямвліх розрізняє Едине висще за буття і просто Едине (благо, начало усього наступного). В сфері Розума слідом за [[Плотін | Плотіном]] і [[Порфірій | Порфірієм]] розвиває [[тріада | тріаду]]: буття — життя — розум, тобто уявне (буття), мислячее (розум) і тожество одного та другого — життя, яке розміщено в тріаде між немислячим буттям і неіснуючим мисленням. Поряд з осягнутим космосом Ямвліх запроваджує категорію мислячего космосу, об'єднуя їх в сфері розума. Душа причетна розуму в залежності від своєї розумності. Чітко розділяв души людей і тварин і не допускав їх переселення і взаїмопереходу. Згідно його вчення, чистий розум і душа — це надсвітові боги. Нижче їх розташовані в космосі небесні боги, небесні боги образують триади і т. д. Ямвліх, як і [[Прокл]], намагався відновити грецький [[політеїзм]], філософські відновити [[Олімп]] зі всіма його богами. Він намагається відновити вірування, культові дійства язичництва. Цієї тенденції присвячена і [[антропологія]] Ямвліха: головним в людині він вважає не спрямованність на споглядання природи і космосу, а віру в богов і спілкування з ними. Чесноти моральні і політичні вважає низшими ступенями. Вища — чеснота абсолютного єднання з богами.
Ямвліх здійснив реформу неоплатонічного коментаря, її сутність — в находженні єдиної мети діалога, з якою узгоджений весь діалог, а також в установленні ієрархії типов тлумачення, яке розпочинається з фізичної та етичної інтерпритації, підіймається до математичної і завершується метафізичною.
Під впливом Ямвліха сформувалися пергамська і афінська школи [[неоплатонізм | неоплатонізму]].
Авторитет Ямвліха був дуже великим аж до флорентійської Академії в Італії 15 сторіччя.
[[fr:Jamblique]]
[[hr:Jamblih]]
[[hu:Iamblikhosz]]
[[ia:Jamblicho]]
[[is:Jamblikkos]]
|
