Культура мовлення: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Вилучив шаблон "У роботі". |
Секіші (обговорення | внесок) м не знаю, що там казав Конфуцій ,але генетичних кодів там точно не було |
||
Рядок 1:
'''Культу́ра мо́влення''' — це дотримання сталих [[Мовна норма|мовних норм]] усної і [[Писемність|писемної]] [[Літературна мова|літературної мови]], а також [[Свідомість|свідоме]], невимушене, цілеспрямоване, [[майстер]]не вживання [[Мова|мовно]]-виражальних засобів залежно від [[Мета|мети]] й [[Обставина|обставин]] [[спілкування]].
== Живе розмовне мовлення ==
Основою будь-якої [[Мова|мови]] є живе [[Розмова|розмовне]] мовлення. [[Мовлення]] — процес добору й уживання засобів мови для порозуміння з іншими членами певної мовної [[Громада|громади]]. Мовлення є форма існування живої мови, у мовленні мова функціонує, перебуваючи в постійному [[Розвиток|розвиткові]]. Мова й мовлення нерозривно пов'язані. Мовлення існує на засадах певної мови, а мова розкриває себе в мовленні її носіїв. Мова щодо мовлення — [[явище]] загальне; вона належить усім, хто нею послуговується. Мовлення ж щодо мови — часткове, окреме, індивідуальне. Та без щоденного вжитку на всіх вікових і [[Суспільство|суспільних]] [[Рівень життя|рівнях]], повсякденного розвою форм та [[спілкування]] навіть найрозвиненіша мова приречена на [[Асиміляція (мовознавство)|асиміляцію]] і зникнення.
== Культура спілкування ==
Добираючи ті чи інші [[Мова|мовні]] засоби, слід дотримуватися загальних [[Етика|етичних]] правил й орієнтуватися також і на позамовні [[чинник]]и, [[Дослідження|досліджуючи]] їх як єдине ціле. Серед цих чинників провідними є [[Суспільство|суспільна]] царина й [[мета]] [[спілкування]] в реальних ситуаціях.
|