Табір військовополонених: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
стильові правлення
Balik2 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 14:
В Італії перебувало в таборах військовополонених понад 40 000 українців. Заходи урядів [[ЗУНР]] і [[УНР]] репатріювати цих військовополонених у 1919 на [[Україна|Україну]] (серед них Надзвичайна Санітарна Місія УНР під проводом О. Севрюка) не увінчалися успіхом через перешкоди з боку російських та польських [[дипломат]]ів (їх звільнено переважно щойно в першій половині [[1920-ті|1920-х рр.]]).
 
У [[Польща|Польщі]] табори військовополонених для вояків [[УГА]], але також для інтернованих цивільних осіб і для невеликого числа вояків [[Армія УНР|Армії УНР]] були в Бересті, Вадовицях, Домбю, Пикуличах, Стрілковому, а менші у Віснічу, [[Демблін]]і, [[ЛанцутЛаньцут (табір військовополонених)]]і, [[Модлін]]і, [[Перемишль|Перемишлі]] (Засяння), Язлівці; фактично це були [[Концтабір|концентраційні табори]]. Напередодні зими 1919 — 1920 у цих таборах військовополонених тримали 70 — 100 000 українців (15 000 з них померло в наслідок [[голод]]у, антисанітарних умов і знущань); здебільша їх звільнено 1920.
 
Справжній табір військовополонених для старшин і вояків УГА постав щойно в Тухолі на [[Помор'я|Помор'ї]] (750 старшин і до 500 підстаршин та вояків частин [[УГА]], що в квітні [[1920]] перейшли на бік польскій армії, щоб спільно боротися проти радянської армії).