Штогаренко Андрій Якович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Kamelot (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Kamelot (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 40:
== Біографія ==
Народився [[15 жовтня]] [[1902]] року в селі [[Нові Кайдаки|Нових Кайдаках]] (нині в складі [[Дніпропетровськ]]а). До музики долучився з [[дитинство|дитинства]], беручи участь в ансамблі народних інструментів, в шкільні роки відвідував музичні класи Катеринославського училища ([[1912]]—[[1915]] роки, клас З. Разловської). У [[1926]] році організував ансамбль баяністів, що отримав назву 1-го українського камерного ансамблю ім. Комсомолу, з яким концертував до [[1930]] року.
Музичну освіту здобув у [[Харківський державний університет мистецтв імені Івана Котляревського|Харківському музично-драматичному інституті]] на факультеті теорії та композиції ([[1930]]—[[1936]] роки, клас [[професор]]а [[Богатирьов Семен Семенович|С. Богатирьова]]). Перші твори композитора відносяться до [[1931]] року; до часу закінчення вузу він був [[автор]]ом кількох хорових і вокально-симфонічних творів. Після закінчення консерваторії у [[1936]] році Штогаренко залишився у [[Харків|Харкові]], де працював до початку [[радянсько-німецька війна|радянсько-німецької війни]]: з 1936 по [[1941]] рік керував секцією оборонної музики при Спілці композиторів; був заступником голови Спілки композиторів (Харківське відділення).
В роки війни, Штогаренко разом з багатьма українськими діячами мистецтв був евакуйований до [[Алма-Ата|Алма-Ати]] та [[Ашхабад]]у. Під час перебування там митець продовжував громадську діяльність: у [[1941]]—[[1943]] роки був відповідальним секретар Спілки композиторів Туркменії, допомагав молодим композиторам республіки, здійснював зв'язки з українськими музикантами, які знаходились у [[Середня Азія|Середній Азії]]. У ці роки хорова пісня стає провідним жанром його творчості. У [[1943]] році вперше була виконана в [[Москва|Москві]] його кантата-симфонія «Україно моя» (слова [[Малишко Андрій Самійлович|А. Малишка]], [[Максим Рильський|М. Рильського]])
Ректор ([[1954]]—[[1968]]) і проф. (з [[1960]]) [[Київська консерваторія|Київ. Консерваторії]], з [[1968]] зав. кафедри композиції. Гол. правління [[Спілка Композиторів України|Спілки Композиторів України]] ([[1968]]). [[Народний артист УРСР]] ([[1970]]), [[Заслужений діяч мистецтв УРСР]] ([[1947]]), [[Народний артист СРСР]] ([[1972]]).Твори: 6 [[симфонія|симфоній]], сюїта «Пам'яті [[Леся Українка|Лесі Українки]]», поема для струнного оркестру «Душа поета» («Пам'яті Кобзаря»), «Симфонічні казки», 3 сюїти для струнного оркестру, «Дивертисмент» для флейти й камерної оркестри, фортепіанове тріо, струнний квартет, численні хорові твори, між ними цикли «Шевченкіяна» і «Жіночі портрети», солоспіви, музика до драматичних вистав і фільмів.
Рядок 69 ⟶ 76:
[[Категорія:Заслужені діячі мистецтв УРСР]]
[[Категорія:Персоналії:Київ]]
[[Категорія:Персоналії:Харків]]
[[Категорія:Народні артисти УРСР]]
[[Категорія:Народні артисти СРСР]]
| |||