Ателлана

Дидаскалія (старогрец. Didascalia «наука») -- інструкція, яку давав драматург акторам, зокрема, в старогрецькому театрі для інтерпретації драматичного тексту. В широкому розумінні слова і в наш час це – сценічні вказівки. У старогрецькому театрі драматург здебільшого сам був режисером і актором. Тому зайвими були вказівки щодо гри, а отже, їх немає в рукописах. Дидаскалії містили радше дані про п’єсу, дату, місце її написання та поставу, а також результат драматичних конкурсів тощо. Вони настільки далекі від конкретних вказівок щодо гри, що не було зрозуміло, хто мав вимовляти навіть чітко схарактеризовані репліки. Відтак у Римі у дидаскаліях з’явилась коротка довідка про саму п’єсу та список драматіс персоне. Термін «сценічні вказівки», який в наш час часто вживають, пасує радше до опису мета лінгвістичної функції цього другорядного тексту [Інгарден (Ingerden, 1971 )].

Ателлана (від fabula atellana – фарси з Ателли) -- коротеньки фарс бурлескного характеру з назвою, що походить від назви міста Ателла (провінція Кампанія). Ателлани було створено у ІІ ст. до нашої ери. Вони зображають стереотипних і гротескних дійових осіб: Маккус – бевзь, Букко – гурман і брехун, Паппус – старий скупердяй і дивак, Доссенус – горбатий філософ і хитрун. Пізніше ателлани відновили римські актори (грали у масках). Ці фарси виконували також як додаток до трагедій. Вони вважаються одним з прототипів комедії дель арте.

Джерела

Патріс Паві: Словник театру. – Львів, 2006.- 640с.