Гвоздєв Олексій Олександрович: відмінності між версіями

== Наукова спадщина ==

 

=== Історія театру ===

У науковій спадщині вченого – критичні статті в галузі літератури і театру, підручники, монографії та ін. Серед найбільш відомих – “Історія західноєвропейської літератури. Середні віки та [[Відродження]]”, “Театр епохи феодалізму”, “Про зміну театральних систем”, “Театр повоєнної Німеччини”, “Західноєвропейський театр на рубежі XIX і XX століть”

Досконале знання німецької мови, безпосереднє знайомство з німецькою культурою, літературою, мистецтвом – і найбільше театром, дало О. Гвоздєву можливість на підставі особистих вражень і широкої поінформованості в німецькій театрознавчій науці зробити власні відкриття.

=== Створення театрознавчої школи ===

До О. Гвоздєва в Росії не існувало науки, поіменованої "[[Театрознавство|Театрознавством]]". Саме від нього прийшло усвідомлення про необхідність розмежування "зовнішнього" не лише науки про [[театр]] і літературу, а й розмежування “внутрішнього” – театру і [[драма|драми]].

Посилаючись на [[Макс Герман|Макса Германа]], О. Гвоздєв певним чином прокладає місток і до нинішніх проблем у галузі теорії драми та театрознавства, – міркування німецького вченого, які дістали належне поцінування й знайшли своє використання в працях російського театрознавця, є актуальними і тепер. Так само, як М. Герман, російський дослідник театру цікавиться проблемою “[[театр]] – [[глядач]]”: “сучасний глядач потребує грандіозних масових видовищ, а не камерних, замкнених сценою-коробкою [[вистава|вистав]]”. Такий висновок О. Гвоздєв зробив на підставі опублікованої в німецьких журналах статистики, що характеризує число театрів і видовищних приміщень у Берліні.

 

=== Театральна критика ===

Як театральному [[критика|критику]] О. Гвоздєву належать статті й рецензії на драматичні, оперні та балетні вистави, однак виступав він спершу як критик літературний в журналі “Северные записки”. Самостійний у судженнях, розпочав з полеміки з В. Мейєрхольдом, заперечуючи право режисера на зміни, скорочення та авторитарне перероблення літературного тексту. Полеміка виявилась щасливим випадком для О. Гвоздєва – він зробив своє перше наукове відкриття завдяки проникненню у творчість італійського драматурга К. Гоцці.

== Джерела ==

Гвоздєв О. З історії театру і драми/ Олександр Гвоздєв. – Л.: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2008