Культура мовлення: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація |
Додав цитату. |
||
Рядок 2:
'''Культу́ра мо́влення''' — це сукупність [[Якість|якостей]], які найліпше впливають на адресата з урахуванням реальної ситуації, поставлених [[Мета|мети]] й завдань.
{{Цитата|''[[Мова]] — це [[генетичний код]] нації, який поєднує [[минуле]] з сучасним, програмує [[майбутнє]] і стверджує буття [[Нація|нації]] у вічності. Коли мова не є правильна, то вона не означає того, що має означати, то не буде зроблено те, що має бути зроблено. А тоді [[мораль]]ність і всяке [[мистецтво]] почнуть занепадати, [[справедливість]] зійде на манівці, і всі впадуть у стан безладного [[Хаос (міфологія)|хаосу]].<ref>[http://www.aratta.zafriko.pl/str/hist Вислів Конфуція про культуру мови на сайті «www.aratta.zafriko.pl» {{ref-uk}}]''</ref>}}
::::::::::::::::::::::::::::::::::::::''[[Конфуцій]]''
== Живе розмовне мовлення ==
Рядок 27 ⟶ 30:
[[Культура]] [[Мова|мови]] бере початок із [[самоусвідомлення]] мовної [[Особистість|особистості]]. Вона зароджується й розвивається там, де носіям [[Національна мова|національної]] [[Літературна мова|літературної мови]] не байдуже, як вони говорять і [[Писемність|пишуть]], як сприймають їхню мову в різних [[Суспільство|суспільних]] [[сфера]]х, а також у [[контекст]]і інших мов. Тобто культура мови безпосередньо пов'язана із [[Соціологія|соціологією]] і [[Психологія|психологією]] не лише у [[сенс]]і напрацювання [[Модель|моделей]] [[ідеал]]ів мовної [[Поведінка|поведінки]], а й щодо формування мовної [[Свідомість|свідомості]].
А ось як подає [[визначення]] [[поняття]] «культура мови» [[словник]] [[Мовознавство|мовознавчих]] [[термін]]ів: культура мови — це ступінь відповідності [[норма]]м [[Орфоепія|орфоепії]], [[слово]]вживання та іншим установленим для даної [[Мова|мови]]; здатність наслідувати ліпші [[Зразок культурний|зразки]] у власному індивідуальному [[Мовлення|мовленні]]. Таким чином, блискуче володіння мовою, її нормами у процесі живомовної [[Практика|практики]] [[Людина|людини]] й розкриває її [[Культура|культуру]] мовлення. Мовлення вбирає в себе реальне говоріння, що триває в часі й розкривається у [[звук]]овій (включно із внутрішнім проговорюванням) або письмовій формі. Але опанувати [[Література|літературні]] [[канон]]и [[Вимова|вимови]] й дотримувати їх набагато складніше й важче, ніж навчитися безпомилково [[Писемність|писати]]. Фундаментальними [[причина]]ми низької культури усного мовлення є порушування системи вимог, [[регламент]]ування, значний вплив [[суржик]]у й недостатнє знання засад літературної вимови. Ще з прадавніх часів [[уміння]] правильно говорити вважалося
Справжньому [[спеціаліст]]ові властива широта [[Світогляд|світосприйняття]], [[знання]] [[Історія|історії]] свого [[народ]]у, розуміння [[Проблема|проблем]] сьогодення, виразна [[громадянська позиція]], оскільки [[Інтерес (емоція)|інтерес]]и будь-якого [[професіонал]]а, якщо він [[людина]] [[Інтелігенція|інтелігентна]], не вдовольняються вузькими [[фах]]овими рамцями.
Тільки взявши за основу процес [[спілкування]] й постійного [[навчання]], можна сформувати не тільки пізнавальні дії, а й систему стосунків, спілкування в цілому, живомовну [[Культура|культуру]] молодого [[Майстер|майстра]] будь-якої [[Галузь|галузі]].
== Примітки ==
{{reflist}}
| |||