Витинанка: відмінності між версіями

[[ImageФайл:Wystroj-chaty-kurpie.JPG|thumb|Витинанки з Польщі]]

[[FileФайл:Wycinanka-kurpiowska-gwiazda.JPG|right|thumb|]]

'''Витина́нки''' (від українського слова  — «витинати»  — «вирізувати»)  — від давнього слов'янського, зокрема українського народного декоративного мистецтва. Включає сюжетні та орнаментальні [[прикраси]] житла - — ажурні, силуетні тощо. Виготовляється за допомогою ножиць, ножа, сокирки і т.п.тощо знарядь. Матеріалом для витинанок є папір (білий або кольоровий), дерево, рослинні заготовки. Використовують витинанки для прикрашання приміщення (хати) - — стін, вікон, полиць, [[комин]]ів, печей. Витинанки застосовують як у побуті, так і перед релігійними чи світськими святами.

== Історія витинанки ==

Традиції витинання на території України віднаходять зокрема у трипільській кераміці. Зустрічаються витинанки у артефактах кочових [[народи Алтаю|народів Алтаю]], на півночі Європи, [[Балкани|Балканах]] і в [[слов'яни|слов'ян]]. Це часто ажурні [[аплікація|аплікації]] зі шкіри і хутра на одязі і предметах домашнього побуту. У VII—XII ст. у Китаї набули широкого поширення паперові прикраси: зображення божеств, духів, драконів, квітів, птахів, риб, які наклеювали на вікна. У XIII ст. подібні витинанки були розповсюджені в [[Персія|Персії]], згодом у Європі. У XVI ст. з'явилися [[кустоди]]  — орнаментальні ажурні шкіряні підкладки під канцелярську [[печатка|печатку]].Українські народні паперові витинанки, як прикраси сільських хат, з'являються у середині XIX ст.

== Історія витинанки в Україні ==

Витинанки кінця XIX – — початку XX століття вирізняються високою художньою майстерністю. У кожному регіоні та в багатьох осередках населення вони набули своєрідних локальних рис щодо трактування матеріалу, форми, технічної вправності, відчуття ритму, пропорцій, силуетів, багатства орнаментики.

Витинанки були розповсюджені на Поділлі, Подніпров'ї, Прикарпатті, Подніпров'ї. <tt>«Витинанки до окраси хат»</tt> описані у творах Григорія Квітки-Основ'яненка, Михайла Коцюбинського, Бориса Грінченка. Іван Франко теж відзначив <tt>«незвичайну оригінальність узорів і відпрацьовану техніку тих витинань».</tt>

У 1980-х роках відомі майстри українських витинанок: Дмитро Мимрик (с. [[Великий Говилів]] Тернопільської області), Софія Приймак (с. [[Петриківка]] Дніпропетровської області), Любов Процик ([[Львів]]), Людмила Лузгіна ([[Запоріжжя]]), Галина Хміль ([[Київ]]), Андрій Пушкарьов ( Дніпропетровськ) та ін. Матеріалом для сучасних витинанок є [[глина]], [[метал]], [[дерево]], [[тканина]], [[камінь]] .

== Джерела ==

* http://www.libr.dp.ua/about/News/2004/vitinanka/aficha_vitinanka.htm