Геліогабал: відмінності між версіями

Офіційній римській релігії був нанесений сильний удар введенням культу сирійського бога сонця, на честь якого був побудований храм на Палатині. Тут були зібрані найсвященніші для римлян предмети: [[паладіум]], [[Анкіл|анкілії]] (щити [[Салії|Саліїв]]), вогонь [[Веста|Вести]], яким тепер довелось відступити на другий план перед зображенням чорного каменя, символу сонячного бога. Тут імператор, що назвав себе sacerdos amplissimus dei invicti Solis Elagabali, кожного дня чинив богослужіння, в сирійському костюмі, з підведеними очима і бровами, з набіленими і нарум'яненими щоками, в присутності всіх посадових осі Рима. Наприкінці імператор виконував священний танець під акомпанемент інструментів і хоровий спів дівчат, супроводжуючи гімни оргаїстичними рухами і крутінням навколо вівтарів. Не задовольняючись звичайними релігійними церемоніями, Геліогабал вчинив урочисте вінчання свого бога з привезеною з [[Карфаген|Карфагена]] богинею [[Таніта|Танітою]] ([[Астарта|Астартою]]). Особисте життя імператора було суцільною розпустою: він пишався тим, що жодна продажна жінка не мала стільки коханців, скільки мав він. Але найжахливішим аспектом правління Геліогабала були людські жертви, які приносили по всій Італії.