Сербсько-болгарська війна: відмінності між версіями

|strength1 =>35,000 на початку перед битвою Слівницябіля Сливниці з сербами: 60,000+ до кінця війни

'''Сербсько-болгарська війна'''  — війна між [[Сербія|Сербією]] та [[Болгарія|Болгарією]]. ПочаласяРозпочалася 14 листопада 1885 і закінчилася [[28 листопада]] того ж року. [[Бухарестський мирний договір 1886|Заключний мирний договір]] бувбуло підписанийпідписано [[19 лютого]] [[1886]] в [[Бухарест]]і. ПідсумкомРезультатом війни стало визнання європейськими державами акту Об'єднання Болгарії.

[[6 вересня]] [[1885]], [[Болгарія]] і напівавтономна провінція [[Османська імперія|Oсманської імперії]] [[Східна Румелія]] заявили про своє об'єднання в місті [[Пловдив]]. Східна Румелія, населення якої складали переважно етнічні болгари, була штучно створена [[Берлінський конгрес|Берлінським конгресом]] сім років тому. Об'єднання відбулося всупереч волі [[Велика держава|великих держав]], включаючи [[Російська імперія|Росію]]. [[Австро-Угорщина|Австро-Угорська імперія]] значно розширила свій вплив на [[Балканський півострів|Балканах]] і особливо проти. Болгарський західний сусід Сербія також побоювався цього, так як це могло зменшити позиці Сербії на Балканах. Крім того, правитель Сербії [[Мілан Обренович|Мілан Обренович IV]] був невдоволений, тим що сербські лідери опозиції, такі як [[Нікола Пашич]], який уникнув переслідувань після [[Повстання Тімок]], знайшли притулок ву Болгарії.

Спокушені обіцянками Австро-Угорщини за надання територіальних надбань ву Болгарії (в обмін на поступки в країнах Західних Балкан), Мілан IV оголосив війну Болгарії на [[14 листопада]] [[1885]]. Військова стратегія в основному покладалася на раптовість, тоді як Болгарія пересунула більшу частину своїх військ на кордон з Османською імперією, що на південному- сході.

Приводом стала недавня суперечка кордону, відома як "суперечка Брегово". Річка Тімок, яка була кордоном між двома країнами, трохи змінила своє русло протягом багатьох років. У результаті сербський кордон біля села Брегово з гауптвахтою опинився на болгарському березі річки. Після декількохкількох відмовленивідмовлених прохань з Болгарії до евакуації гауптвахти, Болгарія вигнала сербські війська за допомогою сили.сили.

Так сталося, що турки не втручалися і заздалегідь сербська армія була зупинена після [[Битва Сливниця|Битви Сливниця]]. Основна частина болгарської армії перейшла від кордону Османської імперії, що на південному- сході, до кордону з Сербією на північному-заході для захистзахисту столиці [[Софія]]. Після оборонних боїв під СливницяСливницею і [[Відін]]ом (захист останнього був організований [[Атанас Узунов|Атанасом Узуновим]]), Болгарія почала наступ, яким взяла місто [[Пірот]]. На даній точці втрутиласьвтрутилася Австро-Угорська імперія, погрожуючи вступити у війну на сторонібоці Сербії, якщо болгарські війська не відступлять. Ніякі територіальні зміни не були внесені в будь-яку країну, але болгарське об'єднання було визнано великими державами. Тим не менше, відносинивідносинам довіри і дружби між Сербією і Болгарією, побудувлисяпобудованим за їхїхню довгу спільну боротьбу проти Османської імперії, якій було завдано непоправної шкоди.

Конфлікт бувбуло використанийвикористано як сюжет до п'єси [[Бернард Шоу|Бернарда Шоу]] ''Arms and the Man''

Сербська армія була екіпірована за найостаннішими військовими стандартами. Вона мала на озброєнні чудові гвинтівки, але артилерія залишала бажати кращого. Головна перевага сербів полягалополягала в їхїхній стрілецькустрілецькій зброюзброї іта у відмінному командному складі, який придбавнабув багато досвіду в останніх двох війнах зіз Туреччиною. Але сучасні гвинтівки були введені в сербській армії всього лише за два роки до початку війни. Багато солдатів щеіще погано вміли з ними поводитися. Нові гвинтівки вводили в оману сербських офіцерів, які мали ще занадто мало досвіду в поводженні з нововведенимнововведеною зброєю. Вони віддавали накази своїм солдатам відкривати вогонь на відстань у більш ніж ву 1,5 км. ВитрачалосяВитрачалася даремно велика кількість боєприпасів. Крім того, боєприпаси були закуплені в кількостях, розрахованих на споживання куль попередніми, набагато більш старими і менш скорострільними гвинтівками. Це призвело до того, що незабаром сербським солдатам катастрофічно стало не вистачати патронів. У Сербії було багато внутрішніх проблем, які звели нанівець всіусі переваги її армії перед супротивником. Також на бойових якостях сербської армії позначилосяпозначилася дивнудивна поведінкуповедінка сербського короля Мілана IIV, який поставив на чолі армії не досвідчених воєначальників, а молодих офіцерів. Крім того, недооцінюючи болгарські збройні сили і побоюючисьпобоюючися заколотів своїх громадян проти цієї війни, Мілан IIV наказав мобілізувати солдатів тільки першого класу піхоти (новачків молодшімолодше 30 років). Це була тільки половина ресурсів Сербії. При цьому він позбавив сербську армію її ветеранів, які брали участь у війнах проти Туреччини. Мілан IV ввівувів в оману сербських солдатів у своїй декларації до армії. УВ ній він говорив, що сербські солдати йдуть на допомогу болгарам у війні проти Туреччини. Згодом солдати були здивовані: вони боролися з болгарами, замість того щоб нападати на турків.

На Болгарію чинила тиск [[Росія]]. Виник болгарсько-російський конфлікт. Після того, як Болгарія проголосила об'єднання, більшість російських офіцерів, які служили в Болгарії, були покликанівідкликані назад удо РосіюРосії. УВ результаті болгарська армія не мала офіцерів вище чину капітана. У зв'язку з цим за війною закріпилася назва «Війна капітанів проти генералів». Болгарія побоювалася нападу Туреччини. Більшість її військ знаходилосязнаходилася на південно-східному кордоні країни. Коли почалася війна, Болгарії знадобилося 5-6 днів, щоб здійснити передислокацію військ на західну і північно-західну частину країни. Але у Болгарії була перевага: сильний патріотизм народу. Болгарські солдати знали, що борються за праве діло. Болгарська артилерія перевершувала сербську за всіма параметрами.

Безпосередньою причиною війни послужила незначна прикордонна суперечка: річка [[Тімок]] проходила на кордоні між Болгарією і Сербією. Але протягом кількох років річка змінила свою течію. Це призвело до зміни її місця розташування. Сербська прикордонна гауптвахта убіля села [[Брегово]] опинилася на болгарському березі. Сербія відхилила декількакілька запитів Болгарії стосовнощодо евакуації сербської гауптвахти. Тоді Болгарія вислала сербські загони силою. Цей конфлікт відомий як «суперечка Брегово».

Після цього конфлікту Сербія, підбурювана Австрією, розпочала бойові дії. Після декількохкількох невдалих боїв сербська армія з наступу перейшла до оборони. Болгарська армія перенесла бойові дії на сербську територію. Після того, як болгари захопили місто [[Пірот]], Австро-Угорщина попередила Болгарію, що якщо болгарська армія не відступить, то Австрія втрутиться у війну. 28 листопада австрійський посол ву [[Белград]]і зажадав від імені австрійського уряду негайно припинити бойові дії. У свою чергу Росія, яка, хоч і не підтримувала Болгарію в цій війні, пригрозилапогрозила Австро-Угорщині, що якщо остання втрутиться у війну, то це для неї буде матиматиме великі наслідки. На ґрунті таких заяв виник черговий австро-російський конфлікт на Балканах. ВсеУсе це призвело до того, що такі великі держави, як Австро-Угорщина, Росія, Османська імперія і Німеччина (Німеччина таємно від Росії підтримувала дії Австро-Угорщини), опинилися на межі війни.

Перемир'я було підписано [[7 грудня]]. 19 лютого 1886 в Бухаресті бувбуло підписанийпідписано [[Бухарестський мирний договір 1886|мирний договір]]. Австрійське втручання, від імені сербів, змусило Болгарію приймати довоєнне врегулювання миру. Не було зроблено ніяких територіальних змін ніу вжодній однійіз зкраїн, які брали участь у війні країн. ПротеОднак болгарське об'єднання було визнано Великими державами. Після перемоги сусіди Болгарії стали її поважати і побоюватися. З політичною мудрістю, сильним патріотичним духом і військовою майстерністю болгарська нація захистила своє об'єднання. Відкрилося багато доріг для майбутнього розвитку об'єднаної Болгарії. Сербські збройні сили зазнали важкийтяжкого моральнийморального ударудару. Престиж їїсербської армії не був відновлений навіть після Балканських воєнвійн. Дружні відносини між Сербією і Болгарією, які шикувалися в протягомвпродовж їхїхньої загальноїспільної довгої боротьби проти Османської імперії, тепер дали непоправну тріщину.