Відкрити головне меню

Зміни

м
орфографія
Після невдалого [[Жовнинська битва|бою під Жовнином]] частина повстанців на чолі з [[Острянин Яків|Яковом Острянином]], вважаючи, що повстання зазнало невдачі, відступила на [[Слобожанщина|Слобідську Україну]]. Козаки, що залишилися (біля 20 тис.), боролися далі, обравши [[гетьман|гетьманом]] Гуню. Вони відійшли до гирла [[Сула (річка)|Сули]], де у місці впадіння ріки [[Старець]] збудували табір. В ньому з червня до [[28 серпня]] ([[7 серпня]]) [[1638]] оточені козаки, страждаючи від виснаження, нестачі харчів та фуражу, кілька тижнів запекло відбивали штурми військ [[Микола Потоцький|Миколи Потоцького]] та [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]]. Ватажки коронного війська відхилили пропозицію Гуні про укладення перемир’я.
 
Наприкінці липня до табору Гуні пробиласяпробилося з Запоріжжя підкріплення під приводом полковника [[Філоненко, козацький полковник|Філоненка]], що однак не змінило загального становища козаків. Філоненко віз човнами вгору Дніпром провіант та інші припаси, які могли змінити ситуацію на користь козаків, бо польське військо теж потерпало від нестачі харчів та бойових припасів. Частина козаків Філоненка йшла суходолом. Але поляки вчасно помітили транспорт і обстріляли його з берега з гармат; водночас польська кіннота атакувала загін, що йшов берегом. Майже всі припаси були потоплені. Більша частина козаків врятувалася та з порожніми руками пробилася до табору. Але збільшення кількості людей в оточенні загострила голод у козацькому війську. Розуміючи безперспективність подальшого опору, частина старшини вирішила почати переговори про здачу. Побоюючись зради, Гуня на чолі невеликого загону в ніч на 28.07.1638 прорвався з оточеного табору на [[Запоріжжя]]. Позбавлені допомоги ззовні й, відчуваючи гостру нестачу провіанту, повстанці змушені були капітулювати.
 
Навесні [[1640]] Гуня керував спільним походом донських і запорізьких козаків проти [[Туреччина|Туреччини]].
1186

редагувань