Відмінності між версіями «Лугаль»

202 байти додано ,  9 років тому
нема опису редагування
м
Як вже згадувалося первісно титул лугаль мав військовий вождя чи воєначальник (воєвода, генерал). Після того як лугаль усе більше перетворювався на правителя для означення воеводи чи генерала виник окремий термін шаґіна (шумерською) чи шакканакку ([[Аккадська мова|аккадською]]). В ранньошумерський час лугаль був військовим вождем племені чи конфедерації племен політичною функцією якого було захищати країну від ворогів і розв'язувати конфлікти між своїми поселеннями. Особливої політичної влади окрім військової він не мав, але зате в нього були важливі культові функції. Лугалем обирали на певний час, іноді пожиттєво. Відомо наприклад, що правитель Лагашу Еанатум під час війни з [[Умма (місто)|Уммою]] прийняв титул лугаля, але після перемоги іменується енсі.
Нерідко правитель, що претендував на гегемонію приймав титул лугаля. Однак гегемонію означав не сам титул лугаля власного міста, а наприклад ''лугаль Кіша'', що означало претензію і на північні райони Шумеру, чи ''лугаль калам-ма'' (лугаль країни), що означало претензію на гегемонію в усьому Шумері. Дуже важливу роль відігравало місто [[Ніппур]]. Саме воно ніколи не відігравало великої політичної ролі, але було найважливішим культовим центром країни, саме там знаходився знаменитий храм Екур присвячений головному шумерському богові Енлілю. Для того щоб назвати себе ''лугаль ка-лама'' претендент мусив добитися визнання свого лугальства в Ніппурі. В часи [[Саргон Аккадський|Шаррумкена]] виникає чи набуває нового значення старий титул лугаль Кішу, завдяки співзвучності він з ''лугаль Кіш'' перетворюється фактично<ref>Зазвичай використовується старий титул ''лугаль Кіш'', але з новим значенням</ref> на ''лугаль кіші'' тобто ''цар (все)світу'', цей титул аккадською перекладається як ''шар кішшатім'' — «цар багатьох» і пізніше використовувався царями Вавилонії та Ассирії.
 
Лугалями-царями стали лише правителі Аккадської імперії починаючи з Саргона та лугалі ІІІ династії Уру. Їх влада стала спадковою, а не виборною — вважалося, що царська владу дарують боги. Однак сама ідея того, що царі не є зарями від народження, а отримують свою владу від богів проіснувала в Межиріччі аж до християнської епохи. Її пережитком був новорічний фестиваль ''акіту'' під час якого боги кожного року дарували царю його владу стверджуючи таким чином його легітимність.
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Джерела ==
10 649

редагувань