Парадокс Ейнштейна — Подольського — Розена: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Скасування редагування № 5405950 користувача Voron (обговорення)
У назві парадоксу не слід вікіф. окремі частини. Прізвища авторів вікіфіковано далі.
Рядок 1:
'''Парадокс [[Альберт Ейнштейн|Ейнштена]][[Подольский Борис Яковлевич|Подольского]][[Розен Натан|Розена]]''' (парадокс ЕПР) — уявний [[експеримент]], який мав на меті довести неповноту [[квантова механіка|квантово-механічного]] опису об'єктів за допомогою [[хвильова функція|хвильових функцій]] за рахунок доведення існування можливості [[вимірювання]] параметрів об'єкту непрямим способом, тобто не справляючи на нього безпосереднього впливу.
 
Свою назву парадокс отримав після виходу [[1935]] року статті [[Ейнштейн Альберт|Ейнштейна]], [[Подольський Борис|Бориса Подольського]] та [[Розен Натан|Натана Розена]] «Чи можливо вважати, що квантово-механічний опис фізичної реальності є повним?». Автори статті дійшли висновку, що квантова механіка не може бути цілісною фізичною [[теорія|теорією]].
 
== Квантово-механічний опис об'єктів ==
Основою математичного апарату [[квантова механіка|квантової механіки]] є твердження, що стан системи може бути описано заздалегідь відомою функцією, яка має назву [[хвильова функція|хвильової функції]]. [[Квадрат (функція)|Квадрат]] модуля цієї функції визначає розподіл ймовірностейімовірностей отримання різних значень аргументів у процесі [[вимірювання]]. Процес вимірювання в квантовій механіці, на відміну від [[класична механіка|класичної]], має суттєву особливість — він впливає на сам об'єкт, та цей вплив принципово не може бути нескінченно малим. Така властивість вимірювання логічно пов'язана з тим, що динамічні характеристики об'єкта стають визначеними лише в результаті самого процесу вимірювання. Вимірювання змінює хвильову функцію об'єкту, вона стає відмінною від нуля лише для одного з усіх можливих значень.
 
Знання хвильової функції дозволяє визначити [[ймовірність|ймовірності]] результатів вимірювання будь-якої фізичної величини. Але в квантовій механіці не всі сукупності величин може бути виміряно одночасно. Так, наприклад, згідно з [[принцип невизначеності|принципом невизначеності]] [[координата]] та [[імпульс]] об'єкту не можуть одночасно мати визначені значення. Що з більшою точністю вимірюється координата, то більш невизначеним стає значення імпульсу та навпаки. Таким чином, стан об'єкта у квантовій механіці описується меншою кількістю величин, ніж у класичній, тобто є менш докладним та більш ймовірнісним.