Мосяжництво: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 20:
Народне мосяжництво дало сильний поштовх, стало джерелом творчості для професійних [[художник|художників]] і [[ювелір|ювелірів]] початку ХХ ст. Зокрема, перегляд традиційних уявлень суспільства про ювелірні вироби в руслі пошуків нового стилю реалізувала у своїй творчості [[Кульчицька Олена Львівна|О. Кульчицька]]. Декор і форми виконаних художницею ювелірних виробів (брошок, кулонів, поясів, емалевих плакеток і шкатулок) засвідчують глибоке вивчення та творчу інтерпретацію форм, орнаментів, колориту гуцульських народних виробів. Наприкінці ХХст. форми народного мосяжництва стали основою творчості українця з [[Америка|Америки]] [[Любарт Ліщинський|Любарта Ліщинського]]. У згардах, намисті, браслетах він застосовує техніку [[латунне лиття|латунного лиття]], [[Смальта|смальту]], [[венеційське скло]].<br />
 
[[Кобринський Володимир Васильович|В. Кобринський]] (1873—1958), засновник [[КоломийськийНаціональний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського|КоломийськогоУкраїнського народного музею народного«Гуцульщина» мистецтваімені Гуцульщиниотця таЙосафата ПокуттяКобринського]] (заснований у 1926 році, відкритий у 1935) займався дослідженням мосяжних виробів [[Косівський район|Косівського]] та [[Верховинський район|Верховинського районів]]. У музеї можна побачити велику колекцію [[Мосяж|мосяжу]].
 
== Джерела ==