Західна Молдова: відмінності між версіями

Що розвернулося у Волощина в 1821 повстання проти гніту турецьких феодалів, місцевих бояр і греков-фанаріотов охопило і багато районів Р.М. ([[Волоське повстання 1821]]). Не дивлячись на його поразку, влада [[фанаріоти|фанаріотов]] була ліквідована і господарі стали призначатися з місцевих бояр. Російський-турецький [[Адріанопольській мирний договір 1829]] розширив автономію Молдавії і Волощини. Відповідно до умов договору на території М. і Волощини залишалися російські війська. У 1832 в М. був введений т.з. Органічний регламент, що передубачав ряд перетворень соціально-економічного, політичного і адміністративного порядку, що в значній мірі сприяли зближенню М. і Волощини. Подальшим кроком до об'єднання М. і Волощини з'явилася ліквідація в 1847 митної межі між ними. У березні 1848 в Р.М. почався рух за проведення буржуазних реформ. Рух був пригнічений, проте воно завдало серйозного удару по феодальних порядках. Під час [[Кримська війна 1853-56|Кримської війни 1853-56]] територія Р.М. була зайнята спочатку росіянами, а потім австрійськими і турецькими військами. [[Паризький мирний договір 1856]] замінив російське заступництво над Дунайськими князівствами «порукою» держав, що підписали цей договір; до Р.М. була приєднана Південна [[Бессарабія]] ([[Буджак]]). Відповідно до Паризької конвенції 7 серпня 1858, підписаної Великобританією, Австрією, Францією, Росією, Прусією, Туреччиною і Пьемонтом, Р.М. і Волощина була дана назва [[Сполучені князівства Молдавії і Валахії]], передбачено створення деяких загальних органів управління, проте влада фактично залишалася в руках окремих урядів М. і Волощини (під сюзеренітетом турецького султана). Об'єднання було досягнуте шляхом обрання полковника А. [[Куза|Кузи]] 5 січня 1859 господарем Молдавії, а потім (24 січня 1859) і Валахії. У січні було створено єдине князівство [[Румунія]].

 

{{Краї Румунії}}

 

[[da:Moldavien (Rumænien)]]

[[de:Fürstentum Moldau]]

[[he:מולדובה (חבל ארץ)]]

[[ja:モルダヴィア]]