Фотометричний парадокс: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Olvin (обговорення | внесок) м перейменував «Парадокс Ольберса» на «Фотометричний парадокс» поверх перенаправлення: відповідно до АД і тексту статті |
Olvin (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{стиль}}
[[Файл:Olber's Paradox - All Points.gif|250px|thumb|Ілюстрація фотометричного парадоксу в однорідному, ізотропному та статичному Всесвіті.]]
'''Фотометри́чний парадо́кс'''або '''парадо́кс Шезо́-О́льберса''' — суперечність між спостережуваною яскравістю нічного неба та теоретичною його яскравістю у моделі статичного нескінченого Всесвіту, досить рівномірно заповненого зорями<ref>{{А-Е-С|стаття=Фотометричний парадокс|сторінка=500|літера=F}}</ref>.
Мабуть, більшість астрономів 18 і 19 століття погодилися б із такою простою космологічною картиною: Всесвіт припускається нескінченим, вічним, евклідовим, зірки більш-менш стабільні, а світність одиниці об'єму — постійна.
Рядок 31:
Деякий (істотно менший) внесок у зменшення яскравості нічного неба вносить і [[червоний зсув]] галактик. Справді, далекі галактики мають в (1+z) більшу довжину хвилі випромінювання, ніж галактики на близьких відстанях. Але довжина хвилі пов'язана з енергією світла за формулою ε = hc / λ. Тому енергія фотонів, що надійшли до нас від далеких галактик, в (1+z) разів менше. Далі, якщо з галактики із червоним зсувом z вилітають два фотони з інтервалом часу δt, то інтервал між надходженням цих двох фотонів на Землі буде ще в (1+z) разів більшим, отже, інтенсивність прийнятого світла в стільки ж разів меншою. У результаті ми отримуємо, що сумарна енергія, що надходить до нас від далеких галактик, в (1+z)² разів менша, ніж якщо б ця галактика не віддалялася від нас внаслідок космологічного розширення.
== Джерела ==
{{reflist}}
== Література ==
* Steven Weinberg,MIT, «Gravitation and Cosmolgy»
| |||