Наразі домінує думка про цілісність квантової механіки як фізичної теорії, а причиною парадоксу є неправомірність прямого використання класичних уявлень для опису квантових об'єктів.
Автори парадоксу використовуютьвживають поняття «стан об'єкту» в класичному значенні, тобто як чогось повністю об'єктивного та незалежного від будь-яких даних про нього. Але в квантовій механіці під поняттям стану необхіднослід розуміти «''знання про стан''», яке отримуєтьсяотримують ву результаті проведенняздійснення вимірювань над об'єктом. Саме на такій зміні в тлумаченні фізичної реальності наполягав [[Бор Нільс|Бор]] ву його відповіді на статтю Ейнштена, Подольского та Розена. ВУ класичній механіці при проведенні вимірюваннявимірюванням над системою фактично можна визначити повний набір всіх механічних величин, що її характеризують. Тому можна говоритивести мову про стан об'єктуєкта не вказуючизазначаючи, в процессішляхом якого саме вимірювання булибуло отриманіотримано відповідні значення. Інакше проходитьвідбувається процес вимірювання в квантовій механіці. Згідно з [[принцип невизначеності|співвідношеннями Гайзенберга]] можна зробити висновок, що деякі вимірювання можуть «заважати» одне одному, наприклад, вимірювання координати та швидкості. Відповідно, для побудови опису стану об'єкту, необхідно буде провестиздійснити декілька вимірювань, кожному результату яких співставляєтьсязіставляється відповідна хвильова функція.
Тлумачення порушення принципапринципу локальності залежить від інтерпретації квантової механіки, яка використовуєтьсязастосовується для аналізу. Так, у [[Копенгагенська інтерпретація|Копенгагенській інтерпретації]] процес редукції хвильової функції розглядається як математичний опис, а не як фізична реальність. Редукція не є передачею інформації, тому що впід процесічас неїредукції не відбувається передача фізичних об'єктів зі швидкостями більшими за [[швидкість світла]].
