Гальба: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
KamikazeBot (обговорення | внесок)
мНемає опису редагування
Рядок 20:
| мати = [[:en:Mummia Achaica|Маммія Ахаіка]]
}}
{{помилки}}
 
'''Се́рвій Сульпі́ций Ґа́льба''' ({{lang-la|Servius Sulpicius Galba}}) (*[[24 грудня]] [[3 до н. е.]] — †[[15 січня]] [[69]]) — [[Римські імператори|римський імператор]] (з 6 червня 68 по 15 січня 69).
 
== Походження і кар'єра ==
 
Ґальба походив іззі славетної та багатої патриціанської родини Сульпіцієв. В дитинстві він був усиновлений своєю мачухою Лівією та прожив майже все життя під прізвищем Луцій Лівій. За [[Тиберій Клавдій Нерон|Тиберія]] він став обиратися на почесні посади: призначався [[Претор (Давній Рим)|претором]], у 31 р. отримав намісництво в [[Аквітанія (римська провінція)|Аквітанії]], а в 33 р.  — [[Консул|консульство]]. [[Калігула|Гай Калігула]] відправив його [[Легат|легатом]] до [[Верхня Германія|Верхньої Германії]]. Очоливши [[легіон]], показав себе суворим та вибагливим полководцем. Над хаттами, що прорвалися у 41 р. майже до самої [[Галлія|Галлії]], він здобув рішучу перемогу. Принцепса, який відвідав його табір, Ґальба порадував гарною виучкою військ, а ще більше тим, що після навчань пробіжав за його [[Колісниця|колісницею]] цілих 20 миль. При повідомленні про вбивство [[Калігула|Калігули]] багато хто радив Ґальбі скористатися нагодою та захопити владу, але він віддав перевагу залишитися осторонь. Цим він здобув прихильність [[Тиберій Клавдій Нерон|Клавдія]], був прийнятий у коло його друзів і досяг такої шани, що через його раптову і тяжку хворобу був відкладений навіть похід у [[Римська Британія|Британію]]. В 45 р. він без жеребкування отримав проконсульство на два роки в [[Африка (римська провінція)|Африці]], щоб навести порядок в цій провінції, неспокійної через внутрішні розбрати та повстання варварів; і він навів порядок з ревною строгістю та справедливістю навіть у дрібницях. І відтоді майже до середини правління [[Нерон|Нерона]] він жив переважно у спокої. В 61 р. він отримав призначення в [[Тарраконська Іспанія (римська провінція)|Тарраконську Іспанію]]. Цією провінцією він керував вісім років, але непостійно та по-різному. Спочатку він був суворий і крутий, і не знав навіть міри в покаранні за провини, але поступово впав у бездіяльність та ледарство.
 
== Прихід до влади ==
Рядок 33:
== Правління і смерть ==
 
ВУ Римі на нього чекали з нетерпінням. ОднихОдним сіз перших його розпоряджень було розшукати та повернути всі цінні речі, які Нерон подарував своїм улюбленцям. Оскільки ці речі вже встигли не раз змінити власників, розраховуватися за шалені витрати минулого принцепса довелося людям цілком стороннім та ні в чому не винним. Пішли чутки про його суворість, жорстокість та скупітсь; своїми діями Ґальба підтвердив та примножив ці чутки. Пошукам не було кінця, і вони охоплювали все більше коло осіб, тому про Ґальбу усюди почали говорити з презирством. До того ж незабаром виявилося, що він сліпо довіряє своїм радникам - — друзям та [[Вільновідпущеник|вільновідпущеникам]] - — і все робить по їх вказівці. А ті, всі як один, виявилися людьми жадібними та жорстокими.
 
Найбільш небезпечною для нього була ненависть солдат та [[Преторіанська гвардія|преторіанців]]. Багато з них взяли участь у повстанні проти Нерона, спокусившись на щедрі обіцянки своїх начальників. Але за їх зраду Ґальба їм нічого не заплатив. Коли ж [[Принцепс|принцепсу]] повідомили, що солдати незадоволені та обурені його скупістю, він відповідав, що звик набирати, а не купляти воїнів. Цим він настроїв проти себе легіони в усіх провінціях.
 
Голосніш за всіхНайбільше нарікали війська у Верхній Германії. Під час січневих календ 69 р. вони відкрито повстали та проголосили імператором префекта Нижньої Германії [[Вітеллій|Вітеллія]]. Коли Ґальба дізнався про переворот, він оголосив своїм прихильникам, що не можна більше баритися із призначенням наступника. Ґальба знав, що деякі з його друзів підтримували Долабеллу, а всі інші -  — [[Отон|Марка Отона]]. Але сам він не схвалював ні того, ні іншого. Ґальба послав за Пізоном, молодим чоловіком, від природи обдарованим усіма моральними чеснотами, але особливо славетним чистотою та суворістю життя, і усиновив його. Більш за всіх ця новина вразила Отона. Побачивши крах усіх своїх надій, він з палкого прихильника Ґальби перекинувся в його найзапеклішого ворога. Проте, обдумавши свій стан, він вирішив, що діючи швидко і рішуче, він може ще й навіть зараз досягти своєї мети. У той самий день від розпочав переговори з преторіанцями і за чотири дні встиг підготовитипідготувати заколот проти Ґальби.
Преторіанці доставили Отона до табору, і там він був проголошений імператором. Про те, що сталося, відразу повідомили в [[Палатин]] Ґальбі. Деякий час він вагався, не знаючи, що робити. З міста надходили найсуперечливіші чутки, але Ґальба повірив сприятливим для нього новинам, сів у ноші й крізь великий натовп народу відправився на Форум. У цей час туди увірвалася [[кіннота]] заколотників. Натовп розбігся, а преторіанці кинулися до нош принцепса. Носії випустили їх з рук, і Ґальба вивалився на землю. Кажуть, що оточений з усіх боків ворогами, він сам підставив їм горло, промовивши: "«Вбийте мене, якщо це необхідно для держави"». На нього обрушилися численні удари, і навіть після того, як він був мертвий, солдати продовжували рубити та колоти знівечене тіло. Якийсь солдат відрубав у трупа голову і підніс її Отону. Отон віддав її обозникам і харчевникам, і вони, бавлячись, довго носили її на списі по табору.
 
== Джерела ==