Led Zeppelin: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Luckas-bot (обговорення | внесок)
м робот додав: az:Led Zeppelin
м Робот: Виправлення застарілого посилання allmusic.com
Рядок 43:
Робота над дебютним альбомом почалася восени [[1968]] року у лондонській студії ''Olimpic Studios''. Гурт запозичив декілька пісень у The Yardbirds: '''«Dazed and Confused»''' та '''«How Many More Times»'''. '''«Babe, I'm Gonna Leave You»''' за пропозицією Роберта Планта запозичили у [[Джоан Баез]]. Це породило масу пліток про [[плагіат]] Пейджа, але Джиммі був одним з авторів цих пісень. Оскільки гурт розпався, то він мав повне право включати ці композиції до свого репертуару. Окрім цих пісень були записані ще 6 композицій, які були написані під час запису. Альбом назвали просто — Led Zeppelin. Він вийшов [[17 січня]] [[1969]] року у [[США]] та [[28 березня]] 1969 у [[Великобританія|Великобританії]].
 
Важкий блюз-рок, який вже до того часу грали [[Cream]], [[The Jimi Hendrix Experience]] та ін., отримав абсолютно інше трактування<ref>[http://www.allmusic.com/cgalbum/amg.dll?p=amg&sql=10:w9ftxql5ld0eled-zeppelin-r11459 AMG, Led Zeppelin I] {{ref-en}}</ref> у цьому альбомі та отримав ще один шлях розвитку. На диво високий вокал Планта, новаторська робота Пейджа, який створив власний неповторний стиль загострено-забійного рифу, віртуозний бас та потужні барабани створили нову гілку рок-музики — [[хард-рок]] ({{lang-en|hard rock}}, важкий рок). Саме з цього альбому прийнято починати відлік років цього стилю.
 
Вже після декількох концертів замовлення на платівку складали 50 тисяч екземплярів, а до 1975 його прибутки склали 7 мільйонів доларів. Дивовижна історія альбому вражає: записаний всього за 30 годин за 1750 фунтів стерлінгів, альбом став одним з найпопулярніших в історії, добрався до 10 місця у США та до 6 у Британії та став мультиплатиновим, як і майбутні твори гурту.
Рядок 58:
За рік свого існування гурт вже провів чотири американських та чотири британських турне. Тріумфом став концерт у [[лондон]]ському Роял Альберт-холі, після якого значно покращилося ставлення до гурту на батьківщині.
 
Альбом «Led Zeppelin II» записувався у декількох американських студіях, оскільки гурт безперестанно гастролював. Відчувалася нестача свіжого матеріалу, тому більшість пісень було перероблено з концертної програми, використовуючи [[блюз]]ові та рок-н-рольні стандарти<ref>[http://www.connollyco.com/discography/led_zeppelin/led2.html Connollyco.com: Дискографія Led Zeppelin]{{ref-en}}</ref><ref>[http://www.allmusic.com/cgalbum/amg.dll?p=amg&sql=10:he61mpc39f8oled-zeppelin-ii-r11460 AMG: Led Zeppelin II]{{ref-en}}</ref>. Проте вони насичені цікавими розгорнутими інструментальними соло, побудовані на простих та яскравих [[риф]]ах переробках класичних блюзових мелодій. Платівка вийшла важкою, брутальною та абсолютно прямолінійною.
 
В ній було як мінімум три хіти, які гурт виконував на всіх своїх концертах: «Whole Lotta Love», «Heartbreaker» та «Moby Dick». '''«Whole Lotta Love»''' ({{audio|Led Zeppelin Whole Lotta Love.ogg|слухати}}) стала першим хітом і займає 75 місце у списку найкращих п'ятисот пісень за всю історію музики. Джиммі Пейдж назвав її ''«грубою та некультурною піснею»''. [[Atlantic Records]] випустили скорочений варіант пісні для радіо, хоча на концертах вона виконувалася по 20 хвилин. Колектив та Пітер Ґрант не раз заявляли, що цей сингл офіційним релізом не вважають. '''«Heartbreaker»''' — потужна хард-рокова композиція з чудовим соло посередині. Під час свого інтерв'ю журналові Guitar World Джиммі Пейдж розповів, як з'явилося це соло: ''«Я хотів зробити щось незвичайне, несподіване. Проте найголовніше те, що це соло з'явило вже після запису «Heartbreaker». Воно пішло, так сказати, навздогін. Я записав його в іншій студії та вставив до середини пісні. Мабуть ви помітили, що гітара звучить трохи інакше»''. Також, як далі каже музикант, ''«це соло було написано на місці»'', а не раніше. Пісня входить до п'ятисот найкращих пісень за всю історію музики, за версією журналу Rolling Stone. '''«Moby Dick»''' — цікаве барабанне соло. На початку та в кінці супроводжується гітарою Пейджа. Барабанні соло рідкість у музиці, тому ця композиція відноситься до одних з найкращих в історії «свинцевих дирижаблів». Дуже часто виконувалася на концертах та розтягувалася на 20 хвилин.