'''Діонісій Балабан''' (рік народження невідомий — † [[10 травня]] [[1663]]) — український церковний діяч, [[Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси]] (1657—1663). У часи інтервенції Московії, гарант канонічної єдності Української Православної Церкви із Константинопольською патріархією.
Належав до давнього шляхетського роду. Займав холмську єпископську кафедру,. згодомУ ставчаси луцькимгетьмана івсієї острозькимУкраїни Богдана-Зиновія Хмельницького висвячений на єпископа Луцького і єпископомОстрозького (1655).
Обраний у [[1657]] році митрополитом Київським, Галицьким та всієї Руси (без Московії). Рішуче відмовився прийняти митрополитовуантиканонічну посвяту в [[Москва|Москві]]. йЯк і всі київські митрополити, дістав благословення на кафедру від константинопольського патріарха Парфенія.
Був вірним [[гетьман]]у всієї України [[Іван Виговський|Іоанну Виговському]].
Був прихильником [[гетьман]]а [[Іван Виговський|Івана Виговського]]. Після того як Московський цар затвердив Виговського гетьманом, підкорився Москві, давши обітницю «бути під великої государської рукою і всякого добра йому хотіти».
Після укладення [[Переяславські статті|Переяславських статей]] у 1659 році Балабанвладика Діонісій залишається на [[Правобережна Україна|Правобережжі]], у м. Чигирин. Навіть перебуваючи поза Києвом, визнавався митрополитом духовенством Правобережної та Лівобережної України.