Радянські партизани: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 5:
Радянський партизанський рух був головним чином організований та повністю контролювався органами [[КПРС|ВКП(б)]] та [[НКВС]]. Головною метою руху було перешкодження закріплення німецької армії на завойованих територіях СРСР, руйнування всіма засобами тилу супротивника. Основними бойовими діями "радянських партизанів" було впровадження тактики "спаленої землі", диверсії на ворожих комунікаціях та терор проти окупаційних військ, сил національного Руху Опору, та лояльного до антибільшовицьких сил місцевого населення.
 
Політика "[[Тактика спаленої землі|спаленої землі]]" була проголошена директивою [[Раднарком СРСР|Раднаркому СРСР]] і [[ЦК ВКП(б)]] від [[29 червня]] [[1941]] року.
{{Початок цитати}}«...В занятых врагом районах создавать партизанские отряды и диверсионные группы для борьбы с частями вражеской армии, для разжигания партизанской борьбы всюду и везде, для взрыва мостов, дорог, порчи телефонной и телеграфной связи, поджога складов и т.д.»"<ref>[http://artofwar.ru/1/1071/text_0020.shtml Цит.по: История создания подразделений специального назначения органов государственной безопасности 1941-1945]{{ref-ru}}</ref>{{кінець цитати}}
У виступі [[Сталін]]а 3 липня 1941 року було оприлюднено ці постанови. Політика була узаконена спеціальною постановою Державного комітету оборони від 22 липня 1941 року та іншими документами. [[Тактика "«спаленої землі"»]] застосовувалась без винятку на всій території, що мала потрапити під окупацію.
 
5 липня 1941 року [[КПУ|ЦК КП(б)У]] прийняв постанову про створення партизанських загонів та організацій антифашистського підпілля в районах, яким загрожувала окупація. Наприклад, під час оборони Києва восени 1941 р. було сформовано 11 партизанських загонів, що налічували близько 1800 чоловік.