Тактика спаленої землі: відмінності між версіями

Інший історично відомий випадок - [[Франко-російська війна 1812|війна Російської Імперії з Наполеоном]]. Ідеологом і майстром цієї тактики виявився головнокомандуючий російською армією генерал-фельдмаршал [[Барклай-де-Толлі Михайло Богданович|М.Б.Барклай-де-Толі]]. Усвідомлюючи слабкість рос. армії у порівнянні з наполеонівською, він був змушений видступати армією на Схід до Москви, активно та гнучко використовуючі цю тактику, одночасно розгорнувши "партизанську війну" - щоб фізично послабити більш сильного ворога. Російське, головним чином земельне, дворянство було невдоволено великими власними матеріальними втратами - наслідками "спаленої землі"; проти Барклая при царському дворі плелись інтриги та змови. Тому цар [[Олександр I (російський імператор)|Олександр І]] змушений був замініти "німця"-де-Толі на "свого"-православного князя [[Кутузов Михайло Ілларіонович|Михайла Кутузова]]. Кутузов завпровадив в армії показові православні ритуалі (Хрестні ходи, цілування ікони Божої Матері). Але з об'єктивних причин мусив і далі триматися тактики свого попередника Барклая-де-Толі - доки Наполеон, під тиском злиднів, сам був змушений залишити Москву та відступити на Захід.