Іоанн (римський імператор): відмінності між версіями

▲Після смерті імператора [[Гонорій (римський імператор)|Гонорія]] 15 серпня 423 року три місяці залишалась Західна Римська імперія без імператора. Формально цілою імперією керував [[Феодосій II]], аднак фактично це првління довгоне протрималося. Феодосій II затримувався із призначенням нового [[Авґуст (титул)|Авґуста]] для заходу. У цій ситуації узяв Іоанн у цей час primicerius notariorum (секретар) Гонорія ініціативу у свої руки. Оскільки він був відповідальний за військові призначення то легко використав свіоє становище і призначив себе 20 листопада 423 року у [[Рим]]і імператором Західної Римської імперії.

▲Він не отримує признання ні у Феодосія в Константинополі ні у командувача військ (comes Africae) Африки — Боніфація. Посланий ним префект у [[Галлія|Галлію]] був убитий, а [[Magister militum]] заходу Кастін поводився нейтрально.

▲23 жовтня 424 року дятько 5 річного [[Валентиніан III|Валентиніана]] імператор сходу Феодосій II у Константинополі призначає його [[Цезар (титул)|Цезарем]]. Феодосій також дає йому достатньо війська і посилає на захід проти узурпатора.

▲Там Валентиніан III за допомогою [[Magister militum]] сходу Аспара виграє коротку війну проти Іоанна, який замість виступити проти військ противника чекав на допомогу [[Гуни|гунів]]. Іоанн був схоплений, відправлений у Равенну та у травні 425 року засуджений на смерть.