Орден Кутузова: відмінності між версіями

Орденом Кутузова нагороджувалися [[командир]]и [[Червона армія|Червоної Армії]] за добре розроблені і проведені плани [[Операція військова|військових операцій]] -— фронтової, армійської або окремого [[з'єднання]], внаслідок чого противникові завдано важкої поразки, а наші [[війська]] зберегли свою боєздатність.

* I  — нагороджувалися командувачі [[фронт]]ами і [[армія]]ми, їх заступники, начальники [[штаб]]ів.

* II  — нагороджувалися командири [[корпус]]ів, [[Дивізія|дивізій]], [[Бригада|бригад]] і начальники штабів.

* III  — нагороджувалися командири [[полк]]ів, [[батальйон]]ів, [[Рота (армія)|рот]] і начальники штабів полків.

E центрі круга золоте рельєфне зображення Кутузова на тлі срібної кремлівської [[Башта|башти]], увінчаною п'ятикутною зірочкою, покритою рубіново-червоною емаллю. Навколо зображення Кутузова, на білій емалевій стрічці, напис “«{{lang-ru|'''МИХАИЛ КУТУЗОВ'''}}”». Ободки стрічки і напис золоті. Проміжки між кінцями золотої зірки покриті п'ятьма пучками срібних променів, що виходять з-під білої емалевої стрічки. Промені виконані з срібла.

Золотого вмісту в ордені першого ступеня - — 19,976±0.76 г, срібного, - — 18,952±0.734  р. Загальна вага ордена – — 42,0±1,8 г.

Срібного вмісту в ордені другого ступеня - — 36,161±1.391 г. Загальна вага ордена – — 37,3±1,7 г.

Срібного вмісту в ордені третього ступеня - — 24,189±1.369 г. Загальна вага ордена – — 26,2±1,5 г.

Орден Кутузова - — другий після ордену Суворова по порядку заснування та старшинства “«'''''полководницький'''''”» орден. Це - — єдиний радянський орден, різні ступені якого засновувалися в різний час.

Указом від 8 лютого 1943 року додатково був введений III ступінь ордену Кутузова, що привело його у відповідність з орденом Суворова по посадах нагороджуваних. На відміну від ордену Суворова, орден Кутузова мав більш “оборонний”«оборонний» і “штабний”«штабний» характер, що відображалося в його [[Статут]]і. Знаменно, що введений він був указом від [[29 липня]] 1942 року, наступного дня після підписання знаменитого наказу [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]] №  226 від [[28 липня]] 1942 року, відомого у військах, як наказ “«''Ні кроку назад!''”».

Рішення про створення полководницьких орденів Суворова, Кутузова і [[Олександр Невський|Олександра Невського]] було прийняте на початку червня 1942 року. Розробкою ескізів нових орденів займався Технічний комітет Головного Інтендантського управління Червоної Армії. У конкурсі на створення проекту орденів брали участь [[художник]]и Телятников І. С., Дмитриєв С. І., Москальов Н. І., Кузнєцов О. І., Каретников Н. О. та інші.

У результаті, [[13 липня]] 1942 року приймальною комісією був затверджений проект художника Москальова Н. І., майбутнього творця проектів [[орден Богдана Хмельницького (СРСР)|орденів Богдана Хмельницького]] і [[Орден Слави|Слави]], а також медалей за звільнення міст.

Першими кавалерами '''ордену Кутузова I ступеня''' Указом Президії Верховної Ради СРСР від [[28 січня]] 1943 року стали 17 воєначальників. Ордена отримали командувач [[Закавказький фронт|Закавказьким фронтом]] [[генерал армії (СРСР)|генерал армії]] [[Тюленєв Іван Володимирович|Тюленєв І. В.]] (за звільнення [[Північний Кавказ|Північного Кавказу]]) та командувач [[Калінінський фронт|Калінінським фронтом]] [[генерал-полковник]] [[Пуркаєв Максим Олексійович|Пуркаєв М. О.]] (за звільнення [[Великі Луки (Росія)|Великих Лук]]); заступник командувача [[Південний фронт|Південного фронту]] [[генерал-лейтенант]] [[Захаров Георгій Федорович|Захаров Г. Ф.]] і начальник штабу [[Донський фронт|Донського фронту]] генерал-лейтенант [[Малінін Михайло Сергійович|Малінін М. С.]]; командувачі арміями генерал-лейтенанти Галанін І. В., [[Галицький Кузьма Микитович|Галицький К. М.]] ([[генерал-майор]]), Громадін М. С., Духанов М. П. (генерал-майор), [[Жадов Олексій Семенович|Жадов А. С.]], [[Федюнінський Іван Іванович|Федюнинський І. І.]] та інші. Майже всі удостоїлися нагород за проведення [[Операція «Уран»|операцій в районі Сталінграду]].

Знак №1№ 1 ордену Кутузова I ступеня отримав командувач [[24-а армія (СРСР)|24-ою армією]] Донського фронту генерал-лейтенант Галанін І. В. за [[Бій|бої]] під Сталінградом. Пізніше Галанін став кавалером двох орденів Кутузова I ступені. Деякі радянські воєначальники були удостоєні нагородження орденом Кутузова I ступеня двічі і навіть тричі.

Трьома орденами Кутузова I ступеня було нагороджено п'ять чоловік: [[Маршал Радянського Союзу]] [[Соколовський Василь Данилович|Соколовський В. Д.]] (він же був кавалером трьох орденів Суворова I ступені), генерал-полковник Коротеєв К. А., генерал-полковник Штиков Т. Ф., генерал-полковник [[Авіація|авіації]] Нікітін А. В., генерал-майор Владимирський О. В.

Єдиним [[адмірал]]ом, удостоєним ордену Кутузова I ступеня, став [[Горшков Сергій Георгійович|Горшков С. Г.]]

Указом [[Президія Верховної Ради СРСР|Президії Верховної Ради СРСР]] від 28 січня 1943 року четверо командирів було нагороджено '''орденом Кутузова II ступеня''': генерал-лейтенант Герасименко В. Ф., генерал-майори Козлов П. М., Мельник К. С. і Селиванов А. Г.

Знак ордену Кутузова II ступеня №1№ 1 вручили командирові 13-ої гвардійської дивізії генерал-майорові [[Родимцев Олександр Ілліч|Родимцеву О. І.]].

Першим кавалером '''ордена Кутузова III ступеню''' став [[майор]] Губин М. П., нагороджений [[7 серпня]] 1943 року.

Орден Кутузова III ступеня №1№ 1 отримав, згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21 вересня 1943 року, [[полковник]] Михайло Тимофійович Парфенов, начальник штабу [[Артилерія|артилерії]] однієї з армій, що діяли на [[Курська битва|Курському напрямку]].

Відомі випадки повторного нагородження іноземних офіцерів орденом Кутузова. [[Генерал броні]] [[Військо польске|Війська Польського]] Пігаревич В. А. був нагороджений двома орденами Кутузова II ступеня.

Орденом Кутузова II ступеня - — 3326 нагороджень (зокрема 530 з'єднань і частин).

Орденом Кутузова III ступеня - — 3328 нагороджень (зокрема 1060 з'єднань і частин).

== ДивисьДив. також ==