Якименко Федір Степанович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 5:
Після короткого перебування у Харкові деякий час працював професором музичного відділу Українського Вищого Педагогічного Інституту ім. [[Драгоманов Михайло Петрович|М. Драгоманова]] у Празі. Між його учнями були 3. Лисько, М. Колесса та інші. Крім педагогічної праці, Якименко виступав як піаніст-концертант і диригент хору. З того часу походить його «Практичний курс гармонії» (Прага, 1926р.). З 1928р. жив у Франції (Ніцца, Париж), де й помер.
 
Як композитор Якименко — один з визначних представників неоромантичної течії в музиці [[ХХ століття|ХХ ст.]] з помітним впливом імпресіонізму. Чільне місце у його творчості посідає інструментальна музика: 2 Симфонії, Симфонічні поеми, оркестрова Сюїта, Увертюра, струнне тріо, Соната для віолончелі, Сонати для скрипки, численні фортепіановіфортепіанні твори (Сонати, Сонати-фантазії, «Українська сюїта», Прелюди, Етюди). Деякі твори Якименка побудовані на мелодиці українських народних пісень. Якименко автор численних солоспівів (серед яких на слова [[Олесь Олександр|О. Олеся]]), церковних творів («Отче наш», «Херувимська» та ін.) та хорових обробок українських народних пісень. Чимало з-поміж творів Якименка побачили світ у німецьких, французьких, російських та українських видавництвах.
 
== Твори ==