Відкрити головне меню

Зміни

додав трохи інформації
[[Зображення:Vera da pozzo Campo Anzolo Raffaele.jpg|thumb|left|250px|Орнамент венеціанської криниці (Кампо Анцоло Раффаеле). Поч. ХХ ст.]]
[[Зображення:Vera da pozzo Palazzo Centani.jpg|thumb|right|250px|Цямрина криниці в палаці Чентані (музей [[Карло Ґольдоні]])]]
'''Вера да поццо''' ({{lang-it|vera da pozzo}}, мн. ''такожvere da pozzo'', також ''pluteale}}'') – [[італійська мова|італійський]] термін для визначення цямрини [[криниця|криниці]]. Кам’яне кільце над отвором у колодязь. Сьогодні важливий декоративний елемент [[Венеція|Венеції]].
==Призначення і декорування вера да поццо==
Цямрина ставилась, щоб запобігти потраплянню [[морська вода|солоної води]] під час ''аква-альти'' ([[повінь|повенні]] у Венеції).
 
Парапети мають, як правило, круглу, квадратну, восьмиграннуі багатогранну форми. Прикрашались різьбленими мотивамизображеннями рослин, квітів і, фруктів, херувимами[[херувим]]ів, левиними[[лев]]иних головамиголів, святими[[святі|святих]], [[алегорія|алегоричними]] та морськими мотивами, повчальними написами. Приватні криниці були оздоблені [[герб]]ами давніх венеціанських династій, представники яких доклали зусилля для будівництва криниць. Над деякими криницями встановлювались [[метал]]еві опори з [[шків]]ом, до яких кріпилася мотузка з [[відро]]м.
 
Розташовані в центрі багатьох ''кампі'' (майданів) та ''кортів'' (подвір’їв) [[Венеція|Венеції]].
 
==Принцип роботи==
Власне, ''поццо'' не справжні криниці, а підземні [[резервуар]]и (цистерні) для збирання [[дощ]]ової води, що до середини [[ХІХ]] ст. були основним джерелом свіжої [[питна вода|питної води]] у місті.
 
Дощова вода у криницю потрапляла через отвори у люках, яких було два або чотири, і збиралась у ямі, змащеній водостійкою [[глина|глиною]] і наповненій [[пісок|піском]]., Пісокщо служив в якості [[фільтр]]а. Окрім того, аповерхня навколо криниці і яма вкривалась шаром водостійкої [[глина|глини]], яка захищала криницюрезервуар від проникнення [[морська вода|солоної води]] з лагуни. Воду, що збиралася в резервуарі (цистерні), набирали відрами. Існували суворі правила, що забороняли торкатися води брудними руками і відрами і не дозволяли звідти пити [[тварина]]м. Однак для напування тварин використовувалась нижня частина ''вера да поццо''.
 
==Водопостачання==
Оскільки води все рівно не вистачало, її додатково привозили на човнах з річки [[Брента]].
Постачання питної води було завжди важливим стратегічним і політичним завданням уряду.
Оскільки води все рівно не вистачало, резервуари додатково наповнювали річковою водою з Брента і Сіле, яку доставляли на човнах. З цією метою у [[1386]] році була створена спеціальна служба водовозів, що знаходилась під юрисдикцією Міського управління охорони здоров’я (''Magistrato della Sanità'') і Колегії морської гвардії (''Collegio della Milizia da Mar'').
 
Криниці завжди були у належному стані. Існували суворі санітарні правила, що забороняли торкатися води брудними руками або відрами і не дозволяли звідти пити тваринам. Однак для напування, наприклад, собак чи голубів використовувалась нижня частина ''вера да поццо''. Нагляд за станом криниць здійснювали окрім муніципальних урядовців з питань охорони здоров’я, водопостачання, також [[парафія]]льні [[священик]]и і голови вулиць (''capicontrada''), які зберігали ключі від криниць і відчиняли їх двічі на день зранку і ввечері під звук «криничних дзвонів» (''campana dei pozzi'').
У [[1858]] р. згідно з «''Ufficio Tecnico Comunale''» на всіх островах лагуни існувало 8 тис. громадських і приватних криниць.<ref>[http://gcesare.provincia.venezia.it/e_ep/e_ep7/venezia.htm Venise cité d’eau].</ref> З них 6.782 знаходилось у самій Венеції.<ref>''Freely John''. Strolling through Venice: The Definitive Walking Guidebook to 'La Serenissima'. 1994.</ref> У [[ХІХ]] ст., коли збудували [[акведук]], що з’єднав Венецію з материком, багато криниць було засипано і демонтовано. Сьогодні 232 криниці як і раніше доступні для громадськості. З них 187 зроблені з [[Істрія|істрійського]] каменя і 43 - з [[Верона|веронського]] мармуру.<ref>''Alberto Rizzi''. Vere da pozzo di Venezia / Цямрини криниць у Венеції, édité en anglais et italien, Stamperia di Venezia - 1992 (ISBN 8885084095). Réédité aux Éditions Filippi en 2007.</ref>
 
Окрім того, влада всіляко заохочувала будівництво і ремонт резервуарів.
[[Герб]]и тих, хто виділяв кошти для цієї справи, і вигравірувані їм слова подяки до сих пір можна побачити на криницях. Заможні венеціанці розглядали це як певну службу суспільству. Це не була патерналістська опіка багатих над бідними, а свідомий вчинок, викликаний практичною необхідністю.
 
У [[1858]] р. згідно з «''Ufficio Tecnico Comunale''» на всіх островах лагуни існувало 8 тис. громадських і приватних криниць.<ref>[http://gcesare.provincia.venezia.it/e_ep/e_ep7/venezia.htm Venise cité d’eau].</ref> З них 6.782 знаходилосьзнаходились у самій Венеції.<ref>''Freely John''. Strolling through Venice: The Definitive Walking Guidebook to 'La Serenissima'. 1994.</ref> У [[ХІХ]] ст., коли збудували [[акведук]], що з’єднав Венецію з материком, багато криниць було засипано і демонтовано. Сьогодні 232 криниці, як і раніше, доступні для громадськості. З них 187 зроблені з [[Істрія|істрійського]] каменя і 43 - з [[Верона|веронського]] мармуру.<ref>''Alberto Rizzi''. Vere da pozzo di Venezia / Цямрини криниць у Венеції, édité en anglais et italien, Stamperia di Venezia - 1992 (ISBN 8885084095). Réédité aux Éditions Filippi en 2007.</ref>
 
==Галерея==
File:Campo S. Giovani e Paolo.jpg|Кампо Сан-Заніполо. Поч. ХХ ст.
File:Vera da pozzo in the Corte del Milion.jpg|Корте (подвір'я) Міліон. 1920 р.
File:Vera da pozzo on Campiello Santa Maria Nova.jpg|Криниця на камп'єлло (площі) Санта Марія Нова. Поч. ХХ ст.
</gallery>
</center>
* [http://www.slowtrav.com/blog/annienc/2008/08/vera_da_pozzo_1.html Vera da pozzo. en.]
* [http://gcesare.provincia.venezia.it/e_ep/e_ep7/venezia.htm Venise cité d’eau. it.]
* [http://www.piovesan.net/vere%20da%20pozzo/Galleria.htm Galleria di foto delle vere da pozzo. it.]
 
[[fr:Vera da pozzo]]