Іспано-південноамериканська війна: відмінності між версіями

Тим часом обурення проти Іспанії почало зростати і в сусіднійсусідньому [[Чилі]]. Звичайно, булоБуло очевидно, що Іспанія не має намірів знову відвойовувати свої колишні колонії, для цього в неї не було ні сил, ані ресурсів, «похід на захист честі» на Тихому океані мав лише відвернути увагу від внутрішніх проблем. Однак також зрозуміло, що іспанська активність в [[Мексика|Мексиці]], [[Доминиканська республіка|Санто-Домінго]] і [[Перу]] сприяла зростанню підозрілого ставлення до Іспанії та її намірів в латиноамериканських державах.

Відносини Чилі з Перу ніколи не були дуже дружнимидружніми, однак настільки відверте приниження, якого зазналазазнало Перу з боку колишньої метрополії, не могло не викликати співчуття; — в [[Сантьяго]] відбулися багатолюдні антиіспанські демонстрації. Коли іспанський корабель «Венседора» завітав до чилійського порту для поповнення запасів вугілля, президент Чилі заявив, що нейтралітет країни не дозволяє продавати воєнні матеріали країнам, які беруть участь у війні. Однак іспанці мали докази того, що Чилі постачає в Перу воєнні матеріали і добровольців і тому сприйняли відмову постачати вугіллям їх кораблі як навмисну образу. [[17 вересня]] 1865 року, в День Незалежності Чилі, адмірал Пареха прибув на рейд Вальпараїсо на борту свого флагмана «Вілья де Мадрид» і зажадав від чилійської сторони вибачень, виплати компенсації, скасування ембарго і салюту іспанському прапору з 21 гармати. Чилійський уряд відмовився погодитися на іспанські вимоги, і 22 вересня Пареха оголосив блокаду морського узбережжя Чилі. У відповідь на цей ворожий акт президент Чилі [[Хосе Хоакин Перес]] [[25 вересня]] оголосив війну Іспанії.