Відмінності між версіями «Синдикат»

468 байтів додано ,  9 років тому
нема опису редагування
(→‎Література: Більше не розпізнається як ізольована стаття, Removed: {{Ізольована стаття}}, за допомогою AWB)
{{Otheruses}}
 
'''Синдика́ти''' — одна з форм капіталістичної [[монополія|монополії]] — договірне об'єднання підприємців, окремої [[галузі виробництва]], що створювалося з метою захоплення [[ринок|ринку]] шляхом спільного збуту товарів за спільними цінами[[ціна]]ми. Зазвичай організувалися у формі акційних спілок фірм-учасників С.Синдикат, зі спільним статутним капіталом та єдиним репрезентативним органом (управою), що приймав спільні замовлення від споживачів і розподіляв їх за квотами між членами Ссиндикату. У [[Російська імперія|Російській Імперіїімперії]] С.синдикати виникли наприкінці ХІХ ст. Перед революцією [[Жовтневий переворот 1917|революцією 1917]] їх нараховувалося від 100 до 140.
 
Головні з них були розташовані в Україні, такі як «Продамет», «Продвугілля», «Продаруд», «Русское общество пароходства и торговли — РОПИТ», «Союз рельсовых фабрикантов», «Союз фабрикантов рельсовых скреплений», «Урожай» (С.синдикат продуцентіввиробників сільсько-господарських машин в Україні), «Синдикат южнорусских крахмальных фабрик» і т. д. У більшості ці С.синдикати були під контролем закордонного капіталу (франц.французького) або найбільших банків імперії, які також були під чужоземним контролем. С.Синдикати будувалися за французьким зразком (звідси і їхїхня назва; нім.німецька — [[картель]]). Існувало чимало окремих угод між підприємцями, що встановлювали лише ціни товарів (т. зв. «пули» та ринґи"). У найвищу форму приватної монополії — трести[[трест]]и — С.синдикати в Російській Імперії не переросли (спроби перетворити «Продамет» на сталевий трест за німецько-американським зразком не вдалися). Російський уряд намагався протисояти зростанню С.синдикатів лише у тих випадках, коли С.синдикати зачіпали державні інтереси. Так уряд поборював, наприклад, «Продвугілля», коли цей С.синдикат підвищував ціни для державних залізниць, інколи — [[Синдикат цукрозаводчиків]] і соляний С.синдикат в Україні (він існував таємно і знижував ціни в боротьбі проти уральських солеварень, що зменшувало прибутки держави з акцизу). У більшості випадків російський уряд дозволяв утворення Ссиндикатів. Антимонопольне законодавство обмежувалося лише ст. 913 і 1180 «Свода законов Российской Империи», які передбачували кари за штучне підвищення цін на «товари першої необхідности», але ці закони застосовувалися рідко, зокрема через дуже поширену корупцію в урядових та судових колах.
 
С.Синдикати в Україні часто конкурували з С.синдикатами, що існували на території [[Росія|Росії]] й [[Польща|Польщі]], при чому явно оформлювалися територіальні інтереси української буржуазії. Російський уряд намагався боронити російські С.синдикати шляхом маніпуляцій провізних тарифів на державних залізницях та шляхом перевалених урядових замовлень на продукцію російських С.синдикатів, але ця боротьба була безуспішна, бо С.синдикати з України поширювали свої впливи на всеімперські ринки; наприклад, С.синдикат «Урожай» (після впертої боротьби він захопив ринки аж у Сибіру) і «Продамет».
 
Під час революції С.синдикати були націоналізовані. За НЕПу[[НЕП]]у існували державні С.синдикати, що здебільшого також були територіальні. Їх було ліквідовано у 1929-30 ррроках.
 
== Література ==