Білас Василь Дмитрович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Гриць (обговорення | внесок) |
Гриць (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{otherpersons|Білас}}
[[Файл:Василь Білас.jpg|thumb|Василь Білас]]
'''Васи́ль Бі́лас''' (*[[17 вересня]] [[1911]], [[Трускавець]] — †[[24 грудня]] [[1932]]) — діяч [[ОУН]].
== Життєпис ==
Народився [[17 вересня]] [[1911]] року в [[Трускавець|Трускавці]]. Після закінчення семирічної школи працював продавцем. Кілька разів його судили за участь у [[Пласт (організація)|Пласт]]і в [[Дрогобич]]і. Належав до пластового куреня ім. Івана Богуна у Дрогобичі ([[Пластовий курінь число 73 імені Івана Богуна|пластовий курінь Івана Богуна у Львові]]).
=== Напад на пошту в [[Городок|Городку]] [[30 листопада]] [[1932]] року ===
Василь Білас разом з іншими бойовиками [[ОУН]] здійснив грабіж пошти у місті Городок Ягайлонський (тепер м. [[Городок]] Львівської області) з метою отримання коштів для діяльності українських націоналістичних організацій ОУН і УВО.
==== План нападу ====
Згідно з донесенням членів [[ОУН]], котрі діяли в Городку, було визначено час нападу на пошту та розроблено план дій. Група нападу складалася з дванадцяти чоловік. Двоє з них були з Дрогобиччини, з так званої трускавецької п'ятірки. Це — Василь Білас та [[Дмитро Данилишин]], які виявилися добрими виконавцями під час нападу на пошту в [[Трускавець|Трускавці]] та банк в [[Борислав]]і, а також під час вбивства польського державного діяча [[Тадей Голуфка|Тадея Голуфки]], що сталося [[29 серпня]] в [[Трускавець|Трускавці]]. Старшим у групі було призначено [[Березицький Юрій|Юрія Березецького]] — брата дружини [[Шухевич Роман|Романа Шухевича]]. Згідно плану, гроші повинні були взяти Василь Білас та Дмитро Данилишин, а решта учасників — забезпечити успішне виконання акції та відступ.
==== Виконання ====
[[30 листопада]] було похмуро і сиро, запалений шувар не розгорівся — отже, план нападу уже на цьому етапі зривався. Несподівано виявилось, що пошта має добре озброєну охорону, і коли бойовики, ввійшовши в середину, наказали піднести в гору руки і не рухатись, на них посипались постріли. В результаті перестрілки було смертельно поранено Юрія Березецького та Володимира Старика.
Рядок 20 ⟶ 21:
Коли отець свідчив на суді, після того, як він процитував одного з вояків, він помовчав, опановуючи себе, тоді коли Данилишин вибухнув плачем. Білас, який був племінником Данилишина (рідного брата матері Василя Біласа), обняв його і поцілував. В останньому слові Данилишин сказав: «Я знаю, що мене жде. Я був і є на все підготований. Тільки шкодую, що не зможу дальше працювати для нашої неньки України!»Василь Білас у наданому йому слові заявив: «Я свідомий своєї вини і кари. Я український націоналіст і революціонер. Але в своєму житті я поповнив один злочин, а саме: під час слідства, бажаючи проволікти свою справу, я кинув підозріння на свого товариша [[Коссак Зенон|Коссака]]. Я є свідомий того злочину й тому ще раз на цьому місці стверджую, що товариш Коссак є рішуче невинен і ще раз невинен». Данилишина, Біласа, Жураківського було засуджено до смертної кари. Потім Жураківського було помилувано: його засудили до 15 років ув'язнення.
=== Покарання ===
Страта відбулася [[24 грудня]] [[1932]] року, на саме латинське Різдво на подвір'ї колишнього монастиря [[Бригідки|Бригідок]]. У момент страти Біласа і Данилишина по всьому краї дзвонили дзвони, які почули хлопці перед стратою. В Городку дзвони не вмовкали три дні, і поліція побоялась втручатись із своїми забобонами. Василю Біласу було 21, Дмитру Данилишину — 25.
|