Ернст Ріхтер: відмінності між версіями

'''Ернст Фрідріх Едуард Ріхтер''' ({{lang-de|Ernst Friedrich Eduard Richter}}; [[24 жовтня]] [[1808]], [[Гросшенау (Саксонія)|Гросшенау]] - — [[9 квітня]] [[1879]], [[Лейпциг]]) - — [[Німеччина|німецьканімецький]] композитор, музикознавець і музичний педагог.

Вивчав право, а потім музику в [[Циттау]] та Лейпцигу[[Лейпциг]]у. У [[1843]]  р., разом з [[Фелікс Мендельсон-Бартольді | Феліксом Мендельсоном]] і [[Роберт Шуман|Робертом Шуманом]], увійшов до числа перших шести професорів новоствореної [[Лейпцизька консерваторія|Лейпцизької консерваторії]] (викладав [[гармонія (музика)|гармонію]] і [[контрапункт]]). Серед учнів Ріхтера, зокрема, [[Іван Кнорр]], [[Гуго Ріман]], [[Саломон Ядассоном]], [[Джеймс Кваст]], український композитор [[Микола Лисенко]]. Автор підручників гармонії ([[1853]]), фуги ([[1859]]) і контрапункту ([[1872]]), які користувалися популярністю в XIX столітті, але підданих різкій критиці [[Арнольд Шенберг|Арнольдом Шенбергом]] ([ [1911]]).

З [[1851]]  р. був органістом в різних лейпцизьких церквах, поки в [[1868]]  р. не зайняв, після смерті [[Моріц Гауптман | Моріца Гауптмана]], пост кантора в церкві Святого Фоми, освячений перебуванням на ньому в першій половині XVIII століття [[Йоганн Себастьян Бах|Йоганна Себастьяна Баха]]. Автор мотетів, мес, пісень.

== Література ==

* Chisholm, Hugh, ed (1911). "«Richter, Ernst Friedrich Eduard"». Encyclopædia Britannica (Eleventh ed.). Cambridge University Press.

{{DEFAULTSORT:Ріхтер, Ернст}}