|
Основа слова (пень, тема) – — це та частина слова, що виражає його лексичне значення і залишається після вилучення з нього афіксів із граматичним значенням (флексії і формотворчих суфіксів): пиш-у, писа-ти, писа-в.
Нові слова в українській мові творяться не від кореня, а від основ: залізничник ← залізничний ← залізниця залізний залізо.
Слово „основа”«основа» мало таке первісне, стародавнє значення: головні, подовжні нитки у тканині. Пізніше воно стало означати опору якоїсь будівлі, найважливіші положення якоїсь науки, частину слова, що виражає значення тощо. У мовознавстві запровадження терміна „основа”«основа» пов’язуютьпов'язують з іменем Пилипа Микитовича Дячана („Методична«Методична граматика языка малорусского”малорусского», 1865).
Розрізняють такі типи основ:
За морфемним складом розрізняють основу просту (кореневу) – — це основа, що у своєму складі має лише одну морфему – — корінь (вода, синій) і основу комплексну (афіксальну) – — до складу якої входить дві і більше морфеми (надводний, лісостеп).
За особливостями вияву у споріднених словах розрізняють основу вільну – — це основа, яка має вільний корінь, тобто може виступати самостійно у непохідних словах і може бути ускладненою афіксами (крик, кричати, викрик), і основу зв’язану –зв'язану — це основа, у якої коренева морфема виявляє себе тільки у похідних словах (роззути, зняти, відняти).
З погляду семантико – — словотвірних зв’язківзв'язків розрізняють основу непохідну (немотивовану) – — основа, яка складається тільки із кореня (без словотворчих афіксів) і її значення не мотивується через зв’язкизв'язки із спільнокореневими словами (мир, сонце), і похідну (мотивовану) – — яка, крім кореня, має один або кілька словотворчих афіксів і її значення можна пояснити (мотивувати) значенням слів того самого кореня (лісовий, каменяр).
Основа, від якої утворюється нове слово, називається твірною (калина → калиновий). За особливостями словотвірної структури основи поділяють на основи першого (сіль → солоний), другого (солонуватий), третього (солонуватість) та ін. ступенів похідності.
Залежно від наявності чи відсутності флексії у слові розрізняють основу відкриту (чисту) – — це основа, після якої немає матеріально вираженої флексії (кенгуру, дбаючи, край). Закрита основа – — це основа з матеріально вираженою флексією (книга). Основа, яка закінчується на твердий приголосний, називається твердою (сад), а якщо основа закінчується на м’якийм'який приголосний, то вона називається м’якоюм'якою (сядь).
За ознакою суцільність чи перерваність звукового ряду основи бувають суцільні – — це ті, які являють собою безперервну послідовність звуків (придуманий, книжник) і переривисті – — це ті, які можуть бути перервані флексією або інфінітивним суфіксом (показатися, заглиблюєшся).
5. У процесі історичного розвитку мови морфологічна будова слова могла змінюватися, чим зумовлені такі явища, як опрощення, перерозклад, ускладнення.
Опрощення (спрощення) – — це такий процес, внаслідок якого похідна в минулому основа з погляду сучасного стану мови сприймається як непохідна. У таких словах коренева морфема ніби поглинула афіксальні морфеми і основа перетворилася у неподільну: жир - — жи+р (дар), сусід, шило, мило.
Перерозклад – — це така зміна в морфемній структурі слова, внаслідок якої звуки у морфемах перерозподіляються і основа слова членується у сучасній мові по-іншому: * рука-мъ, *рука-ми, *рука-хъ. У сучасній мові звук а став усвідомлюватись як закінчення.
Ускладнення – — це перетворення колись непохідної основи, що не членувалась на морфеми, у похідну. Це явище здебільшого спостерігається у словах запозичених, які за аналогією до слів рідної мови починають членуватися на морфеми: хімій-а (з грецького хємейа) під впливом '''споріднених слів членується хім-ій-а , хім-ік, хім-ізація.
''''''''Жирний текст'''''
{{stub}}
| 