Вікіпедія

Рондо (музика): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м перейменував «Родно (музика)» на «Рондо (музика)»: Елементарна описка )
Немає опису редагування
Рядок 7:
== Старовинне (куплетне) рондо ==
[[Файл:Couperin tic toc choc autograph.jpeg|thumb|Початок п'єси Франсуа Куперена «Le Tic-Toc-Choc, ou Les Maillotins», написаної у формі куплетно рондо (автограф)]]
Назва походить від [[Французька мова | французького]] слова Couplet, яким в нотах композитори [[XVIII століття]] а позначали розділи, названі нами епізодами. Рефрен називався «рондо» ({{lang-fr|rondeau}}.
 
Куплетне рондо було однією з улюблених форм французьких клавесиністів - [[Шамбоньєр]]а, [[Франсуа Куперен|Ф. Куперена]], [[Рамо]] та інших. У більшості це [[Програмна музика|програмні]] п'єси, зазвичай - мініатюри різного характеру. У цій формі ці композитори писали й танці. У німецькому бароко рондо зустрічається рідко. Іноді застосовується у фіналах концертів (напр. [[Йоганн Себастьян Бах|Й. С. Бах]]. Концерт для скрипки з оркестром E-dur, 3-а частина). У сюїтах це часто наслідування французькому стилю (в тій чи іншій мірі) чи танцям французького походження (напр. Й. С. Бах. Пасп'є з Англійської сюїти e-moll).
Рядок 13:
Як правило, рондо складається з п'яти або семи частин. Мінімальна кількість частин - три (Ф. Куперен. «Le Dodo, ou L’Amour au berceau»), а максимальне відоме дл цієї форми - 17 (Пасакалія Ф. Куперена).
 
Рефрен викладає головну тему, що має яскраво виражену домінуючу роль. Зазвичай вона написана компактно, в [[гомофонії|гомофонній]] [[фактура (музика)|фактурі]] і має пісенний характер. У більшості випадків вона має квадратну будову (у тому числі у [[Йоганн Себастьян Бах | І. С. Баха]]) і має форму [[період (музика)|періоду]].
 
Наступні проведення рефрену, як правило, майже незмінні і пишуться завжди в головній [[тональність|тональності]]. Єдине нормативне зміна - відмова від повторення (якщо воно було в першому проведенні рефрену). [[Варіаційна форма|Варіювання]] рефрену вкрай рідко.
Рядок 24:
[[Файл:Bach Carl Philipp Emanuel.jpg|thumb|Карл Филипп Эммануэль Бах]]
 
Стиль [[Карл Філіп Емманеуль Бах|Карла Філіпа Емануеля Баха]] значно відрізнявся від стилю французьких клавесиністів. Звертаючись до форми рондо, К. Ф. Е. Бах використовував її набагато вільніше, ніж його попередники і багато композиторів наступних епох. Рефрен активно розвивається (чого немає у французьких клавесинистовклавесиністів і [[Віденська класична школа|віденських класиків]]), транспонується (причому не обов'язково в споріднену [[тональність]]), мають місце скорочення, розробка або розширення рефрену (часто за рахунок включення фантазійних елементів - [[Каденція (музика)|каденцій]] і т. п.). На фантазійному матеріалі часто будуються епізоди. Зростає контраст між частинами та їх кількість. Загальний тональний план позбавлений врівноваженості, як і масштаби розділів. Зростає й індивідуальність конструкції кожного твору. Іноді в його рондо присутній риси [[сонатна форма|сонатної форми]], що виражається у поверненні одного з епізодів у кінці форми в основній тональності. Цим він готує [[рондо-соната|рондо-сонату]] [[Віденська класична школа|віденського класицизму]].
 
Наприклад, Рондо К. Ф. Э. Баха B-dur для [[клавір]]у має наступну схему<ref>Схема складена [[Холопова Валентина Миколаївна|В. НМ. ХолоповойХолоповою]]</ref>. Перший рядок - тип розділу (Р - рефрен, ЕП - епізод), друга - кількість тактів, третя - локальна форма розділу, четверта - тональність розділу, п'ята - аналогія розділів твору з розділами [[сонатнаясонатна форма | сонатної форми]] (ГП - головна партія, ПП - побічна партія):
 
{|align="center" border="0"
Рядок 115:
| (ПП²)
|}
{{edited}}
 
== Рондо класичної епохи ==
Рондо в музиці [[віденська класична школа|віденських класиків]] займає велике місце. Після К.Ф.Е. Баха ця форма знову знайшла врівноваженість і стрункість. Частини класичного рондо суворо регламентовані, свобода мінімальна. Таке розуміння форми відповідає загальній для класиків концепції гармонійного і розумно влаштованого світу.
 
Область застосування рондо в цей період - фінали або повільні частини [[сонатно-симфонічний цикл|циклів]] (тобто частини, де важлива стійкість, завершеність і відсутня конфліктність). Рідше зустрічаються окремі п'єси у формі рондо ([[Моцарт]]. Рондо a-moll; [[Бетховен]]. Рондо «Лють з приводу загубленого гроша»).
 
За кількістю тем виділяють мале рондо (1 або 2 теми) і велика рондо (3 теми і більше):
=== Мале рондо ===
==== Однотемне рондо ====
Структура цього типу форми має виклад теми та її повторення, пов'язані модулюючим ходом<ref>Перша форма рондо по А. Марксу.</ref>). Схема цієї форми виглядає так:
{|align="center" border="0"
|-
|А
|—
|хід
|—
|А
|-
|align="center"|Т
|
|align="center"|→
|
|align="center"|Т
|}
 
Основна якість цієї форми, що дозволяє віднести її до форм рондо - наявність [[хід (музика)|ходу]]. Така форма в чистому вигляді зустрічається рідко, часто має місце зародження нового тематичного матеріалу (і образності) усередині ходу, що наближає ціле до двухтемного рондо.
 
Тема зазвичай написана в [[Прості форми (музика)|простий лвочастинній формі]], чим обумовлюється самостійне значення ходу (а не його серединна роль), рідше [[Прості форми (музика)|проста тричастинна]] або період (у цьому випадку хід має розміри, що набагато перевершують тему).
 
Самостійні п'єси в цій формі зустрічаються рідко.
''Приклади:''
* {{Бетховен}}. Багатель, ор. 119 № 6 (тема - проста двохчастинна безрепризна форма).
* {{Шуман}}. Новеллета № 2 D-dur (тема — [[період (музика)|період]], хід займає 74 такти).
 
==== Двухтемне рондо ====
Також називається «формою Adagio» або «формою Andante» — оскільки в цій формі написано більшість повільних частин сонатно-симфонічних циклів композиторів-класиків (традиційно Andante або Adagio) (друга форма рондо за А. Марксом).
 
Схема ціє форми має такий вигляд:
{|align="center" border="0"
|-
| А
| —
| хід
| —
| B
| —
| хід
| —
| A
|-
| Т
|
| →
|
| не-Т
|
| →
|
| Т
|}
 
Така структура називається''непарних рондо''(за кількістю проведень тим, не рахуючи ходів). Іноді твір може закінчуватися другою темою (B), така структура називається ''парним рондо'':
 
{|align="center" border="0"
|-
| А
| —
| хід
| —
| B
| —
| хід
| —
| A
| —
| хід
| —
| B<sub>1</sub>
|-
| Т
|
| →
|
| не-Т
|
| →
|
| Т
|
| →
|
| Т
|}
 
Форма може бути продовжена ще і завершуватися на проведенні головної теми:
 
{|align="center" border="0"
|-
|align="center"| А
|align="center"| —
|align="center"| хід
|align="center"| —
|align="center"| B
|align="center"| —
|align="center"| хід
|align="center"| —
|align="center"| A
|align="center"| —
|align="center"| хід
|align="center"| —
|align="center"| B<sub>1</sub>
|align="center"| —
|align="center"| хід
|align="center"| —
|align="center"| A
|-
|align="center"| Т
|align="center"|
|align="center"| →
|align="center"|
|align="center"| не-Т
|align="center"|
|align="center"| →
|align="center"|
|align="center"| Т
|align="center"|
|align="center"| →
|align="center"|
|align="center"| Т
|align="center"|
|align="center"| →
|align="center"|
|align="center"| Т
|}
 
Двотемне рондо застосовується переважно в повільній музиці ліричного характеру (повільні частини [[сонатно-симфонічний цикл|циклів]], [[ноктюрн]]и, [[романс]]и і т. п.) і у жвавій моторній, часто жанрово-танцювальній (фінали циклів, [[етюд (музика)|етюди]], окремі п'єси і т. д.).
 
Головна (перша) тема зазвичай написана в [[прості форми (музика)|простій формі]], найчастіше в простій двочастинній. Вона стійко викладається в головній [[тональність|тональності]] і має ясну [[Каданс|каденцію]].
 
Друга тема в тій чи іншій мірі контрастує з першою і має самостійне значення. За тематизму вона може бути похідною від головної. У більшості випадків вона стійка, але може бути і нестійкою. Часто друга тема написана в [[Прості форми (музика)|простій двочастинній]], рідше - у формі періоду.
 
Іноді може пропускатися один з ходів (частіше - уводящий). Ходи можуть мати свій тематичний матеріал або ж розвивати матеріал теми.
 
''Приклади:''
* {{Бетховен}}. Концерт № 1 для фортепиано с оркестром, II часть.
* Л. ван Бетховен. Соната для фортепиано № 3 до мажор, ор. 3 № 3, II часть.
* {{Моцарт}}. Концерт для фортепіано с оркестром A-dur (KV 488), II часть.
 
=== Велике рондо ===
До великих рондо належать форми, які мають від трьох тем і більше.
 
Велике рондо прийнято ділити: за кількістю тем - на трехтемное, четирехтемное і т. п.; по правильності повернення рефрену - на регулярне і нерегулярне; по повторюваному розділу - можливі форми, де крім рефрену повертається один з епізодів.
 
Велике рондо складається з тих же частин, що і мале рондо - з тим і ходів. Такі ж і характеристики цих розділів - теми більш стійкі, ходи - менш.
 
Вступ у великому рондо, коли воно є частиною циклу, зустрічається рідко, якщо воно і є, то невелике і несамостійно. Навпаки, в окремих творах вступ може розростатися до великої інтродукції ([[Каміль Сен-Санс|Сен-Санс]]. Інтродукція та рондо-каприччиозо).
 
[[Кода]] у великому рондо є майже завжди. Часто вона включає в себе останнє проведення головної теми.
 
==== Велике регулярне рондо ====
У цьому типі рондо (третя форма рондо за А. Марксом) рефрен послідовно повертається після епізодів. Схема форми має такий вигляд:
 
{|align="center" border="0"
|-
| А
| →
| B
| →
| A
| →
| C
| →
| A
| …
| A
|}
 
Загальне число тим може різнитися, але в більшості випадків їх три, відповідно, всього п'ять розділів.
 
Головна тема має ті ж характеристики, що і в малому рондо. Вона може варіюватися при своїх повторних проведеннях. У рондо [[класицизм (музика)|класичної епохи]] рефрен завжди проводиться в головній тональності, в більш пізній час рефрен може транспонуватися ([[Ф. Шуберт]]. Соната a-moll, op. 164, 2-а частина) .
 
Епізоди зазвичай мають мотивной самостійність. Часто використовується принцип наростання контрасту - кожен наступний епізод контрастний рефрену більше, ніж попередній.
 
==== Большое регулярное рондо с повторением побочных тем ====
У цьому типі рондо (Четверта форма рондо за А. Марксом) одна або декілька побічних тем (епізодів) повторюються - зазвичай з транспозицією, дуже рідко в тій же тональності. Застосовується вона майже виключно у фіналах [[сонатно-симфонічний цикл|сонатно-симфонічних циклів]].
 
Схема найбільш поширеного різновиду така:
 
{|align="center" border="0"
|-
| А
| →
| B
| →
| A
| →
| C
| →
| A
| →
| B
| →
| A
|-
| Т
|
| D
|
| T
|
| S
|
| T
|
| T
|
| Т
|}
 
Позначення тональностей умовні (для епізодів), хоча тональний план, показаний на схемі, більш поширений.
 
Іноді може бути пропущене одне з проваджень рефрену при повторенні ([[Йозеф Гайдн|Гайдн]]. Симфонія № 101 D-dur, 4-а частина).
 
Структура цього типу рондо відрізняється більш масштабними пропорціями. Інакше сприймається початкова ділянка форми (ABA) - тепер це вже цілий експозиційний розділ. У більшості випадків перед центральним епізодом (С) відсутній хід, завдяки чому він яскравіше відокремлюється експозиції та репризи. Контраст між рефреном і центральним епізодом більший, ніж між рефреном і першим епізодом - часто змінюється характер (наприклад, з рухомого танцювального на распевності і ліричний).
 
==== Велике нерегулярне рондо ====
У цьому типі рондо чергування частин вільне, поруч можуть перебувати два або більше епізоду. Типової планування ця форма не має. Приклад: [[Шуберт]]. Рондо для фортепіано в 4 руки e-moll, ор. 84 № 2. Його схема така:
 
{|align="center" border="0"
|-
| А
| B
| →
| C
| →
| A
| →
| B
| C
| →
| B
| A
|}
 
==== Сонатна форма з епізодом замість розробки ====
Даний тип форми може бути трактовано подвійно - і як різновид рондо, і як змішана форма.
Від [[Рондо-соната|рондо-сонати]] вона відрізняється відсутністю розробки і тим, що в кінці експозиції не повертається головна тональність (у рондо-сонаті друге проведення головної партії звучить в головній тональності)
 
Ця форма має деякі риси [[Сонатна форма|сонатної форми]] - типову сонатну експозицію і репризу. Однак вона позбавлена головного для сонатної форми розділу - розробки, яку замінює епізод з новим тематичним матеріалом. Тому ця форма виявляється ближчою до рондо.
 
Схема форми має такий вигляд:
{|align="center" border="0"
|-
| '''А'''<br />(ГП)
| '''B'''<br />(ПП)
| '''C'''<br />(эпизод)
| '''A'''<br />(ГП)
| '''B'''<br />(ПП)
|-
| T
| не-Т
|
| Т
| Т
|}
 
Основна сфера використання цієї форми — фінали [[Сонатно-симфонічний цикл|сонатно-симфонічних циклів]] (наприклад, фінал Сонати для фортепіано № 1 [[Бетховен]]а).
 
== Примітки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Рондо_(музика)