Окупація Судет: відмінності між версіями

[[Файл:Germans in western Austro-Hungaria.gif|міні|праворуч|210пкс|[[Німці|Німецьке населення]] на карті [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]]. Виділені [[Рожевий колір|рожевим кольором]]. [[Чехи|Чеське населення]] - — [[Блакитний колір|блакитним]]. 1911. ]]

[[Чехословаччина]] була наступним пунктом у списку територіальних амбіцій Гітлера. Але, твердо маючи намір приєднати всю Чехословаччину до [[Третій Рейх|Рейху]], з тактичних міркувань Гітлер вирішив провести [[Анексія|анексію]] в два етапи. На заході Чехословаччини, в [[Судети|Судетах]], мешкала значна німецька меншість  — 3,25  млн., що складало біля 23% населення країни, та усе більш підпадала під вплив місцевої проберлінської партії.

Гітлер, що прагнув поглинути якомога більше територій без європейської війни, зробив ставку на забезпечення прав судетських німців. Вирішення проблеми він бачив в одному  — приєднання [[Судетська область|Судетської області]] до Рейху. Проте Гітлер розумів, що в однобічному порядку, як з [[Австрія|Австрією]], справу вирішити не удасться. Приєднавши Австрію, Гітлер отримав стратегічний [[плацдарм]] для захвату Чехословаччини і подальшого наступу в [[Південно-Східна Європа|Південно-Східній Європі]] і на [[Балканський півострів|Балканах]], джерела сировини, людські ресурси і військове виробництво.

В результаті аншлюса територія Німеччини збільшилася на 17 %, населення - — на 10 % (на 6,7  млн. чоловік). До складу [[вермахт]]у було включено 6 сформованих в Австрії [[дивізія|дивізій]].

Залякуючи західні держави війною, Гітлер, по суті, блефував. Бо до моменту підписання [[Мюнхенська угода 1938 року|мюнхенської угоди]], одна лише Чехословаччина була спроможна мобілізувати мільйон [[солдат]]ів, і разом з [[Франція|Францією]] могла виставити проти Німеччини втричі більшу кількість військ. Більш цього, співвідношення сил Чехословацької Республіки і Німеччини було на користь Чехословаччини. У 1938 році Чехословаччина мала 45 дивізій; вона мала в своєму розпорядженні 2 мільйони навчених солдатів. Всі [[збройні сили]] [[Третій Рейх|гітлерівської Німеччини]] складалися у той час з 35 піхотних, 5 [[Танкова дивізія|танкових]], 4 моторизованих, 4 легких, 3 гірсько-стрілецьких дивізій і 1 кавалерійської бригади. Загальна чисельність фашистського [[вермахт]]у складала 2 мільйони 200 тисяч чоловік. (При цьому, за умовами [[Версальський договір 1919|Версальського мирного договору]] німецька армія майже не мала навченого [[резерв]]у.) По суті, [[нацизм|нацисти]] не мали в своєму розпорядженні необхідних для наступальних операцій сил. <ref name="а"> Свобода Л. От Бузулука до Праги. &nbsp;— М.: Воениздат, 1963.</ref>

Більш цього, Чехословаччина була вписана в систему міжнародних зобов'язань. Територіальна цілісність Чехословаччини була захищена цілим рядом міжнародних пактів і угод. Перш за все, непорушність суверенних кордонів Чехословаччини і колективний захист її від зовнішньої агресії були гарантовані основоположним документом [[Версальський договір 1919|Версальської]] ([[Версальсько-Вашингтонська система|Версальсько-Вашингтонської]]) системи післявоєнного устрою світу -&nbsp;— Статутом [[Ліга Націй|Ліги Націй]], включеним як перша частина у всі мирні договори [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризької конференції 1919-1920 1919—1920&nbsp;рр.]]

[[16 травня]] [[1935]] року, незабаром після встановлення [[Дипломатичні відносини|дипломатичних відносин]] між [[СРСР]] і Чехословаччиною, цими державами також був укладений договір про взаємодопомогу. Незадовго до цього, [[2 травня]] 1935 року, договір про взаємодопомогу (проте без військової конвенції) був підписаний й між СРСР і Францією. Таким чином, [[СРСР]], [[Франція]] і [[Чехословаччина]] виявилися взаємно зв'язані мережею двосторонніх угод, які і склали основу т.з. системи "«[[Колективна безпека|колективної безпеки]]"», спрямованої на запобігання спроби німецького [[реванш]]у в Європі.

Але сталося неймовірне -&nbsp;— [[Мюнхенська угода 1938 року|Мюнхенська конференція]] закінчилася нищівною дипломатичною перемогою Гітлера, такою перемогою, якої той і сам не чекав. І у результаті мюнхенська угода зірвала плани змовників. Як пише німецький історик І.Фест <blockquote>''змовники пережили тоді такій колапс, від якого вони ніколи більше не змогли сповна оправіться''.<ref> И. Фест ''Адольф Гитлер''. Серия: XX век. Фашизм. Алетейя, 1993 стр.802, ISBN: 5-87964-006-X, 5-87964-005-1 </ref></blockquote>

Радянські представники заявили, що [[СРСР]] стримає своє слово і прийде на допомогу Чехословаччині. Заступник [[Народний комісар|наркома]] закордонних справ СРСР В.Потемкин в бесіді з чехословацьким посланцем до Москви З.Фірлінгером підтвердив готовність СРСР виконати пакт про взаємодопомогу, у випадку якщо Чехословаччина піддастся нападу з боку Німеччини, аналогічні заяви зробили нарком [[Литвинов Максим Максимович|M.Литвинов]] англійському послові в Москві і радянський полпред в Парижі -&nbsp;— французькому уряду.

[[22 вересня|22]]-[[23 вересня]] Чемберлен, натхненник політики заспокоєння, зустрівся з Гітлером &nbsp;— й знову на його території, в [[Годесберг]]е. Його чекав сюрприз. Гітлер несподівано заявив, що ці умови його вже більше не задовольняють і заявив, що [[Судети]] мають бути негайно окуповані Німеччиною до [[1 жовтня]]. Негайна [[окупація]] замість мирного приєднання на основі вільного волевиявлення &nbsp;— такий був його виклик.

''«Я вважаю,'' &nbsp;— вигукнув Чемберлен, &nbsp;— ''що це мир для цілого покоління».''

До Мюнхена Чехословаччина була регіональною державою, після Мюнхена –&nbsp;— перестала бути суб'єктом міжнародної політики. Чехословаччина, втративши [[Судети]], втратила і законну владу. Її [[лідер]], [[президент]] [[Едуард Бенеш]], [[5 жовтня]] пішов у відставку і незабаром відправився у вигнання до Лондона. Національні збори вибрали президентом [[Еміль Гач|Еміля Гача]]. [[Анексія]] Судет стала прелюдією і до розчленовування Чехословаччини (на "«[[Протекторат Богемії і Моравії|протекторат Богемії і Моравії]]"» і [[Перша Словацька республіка|маріонеткову державу Тисо в Словаччині]]).

=== Новий розподіл сил в Європі після Мюнхена ===

Існування Чехословаччини як незалежної держави підійшло до завершення. Сусіди, що осміліли, &nbsp;— [[Польща]] і [[Угорщина]] &nbsp;— поспішили скористатися занепадом сусідньої країни і отримали свою долю в поділі Чехословаччини. [[1 жовтня]] [[1938]] під загрозою застосування військової сили, посол Польщі вручив МЗС [[ультиматум]] польського уряду з вимогою передати до складу Польщі [[Тешинська Сілезія|Тешинську область]]. Увечері в Тешинську область увійшли [[Військо Польське|польські війська]].

У свою чергу [[Прем'єр-міністр]] Угорщини [[Бела Імреді|Б.Імреді]] заявив, що інтереси угорської меншості в Чехословаччині обійдені і зажадав передачі до складу Угорщини південної частини [[Словаччина|Словаччини]] і [[Закарпаття]]. Разом з Судетамі Чехословаччина втрачала потужні [[Фортифікаційні споруди|укріплення]] на західних рубежах і значну частину свого [[Економічний потенціал|економічного потенціалу]].

[[Файл:Panzerkampfwagen 38 3.jpg|міні|праворуч|150пкс|Чехословацький [[танк]] [[Panzer 38(t)]] &nbsp;— що були анексовані під час окупації Судет]]

У Чехословаччині була порушена мережа [[Залізничний транспорт|залізних]] і [[Шосейні шляхи|шосейних доріг]], що існувала, [[Телеграфний зв'язок|телеграфний]] і [[телефонний зв'язок]]. Країна позбавлялася 66% запасів [[Кам'яне вугілля|кам'яного вугілля]], 80% запасів [[Буре вугілля|бурого вугілля]], 86% запасів сировини для [[Хімічна промисловість|хімічної промисловості]], 80% [[цемент]]у, 80% [[Текстильна промисловість|текстильної промисловості]], 70% [[ліс]]ів. Тепер вона була більш ніж легким видобутком. [[Великобританія]] і [[Франція]], що перевершували у вересні 1938 &nbsp;р. Германію по сукупній військовій потужності, дали Гітлеру шанс почати реальну [[експансія|експансію]].

* История второй мировой войны. 1939-19451939—1945. -&nbsp;— М., Воениздат, 1974. Т. 2

* Свобода Л. От Бузулука до Праги. &nbsp;— М.: Воениздат, 1963.

== Джерела ==